Активісти за викликом

Активісти за викликом

Журналіст Сергій Іванов розповідає на реальних прикладах про те, чим справжній громадський активізм відрізняється від фейкового.

Громадський активізм — цілком нормальне та здорове явище, але лише до тих пір, поки на ньому не починають заробляти гроші або електоральні бали. І тут річ не в самому факті заробітку, а в тому, що комерціалізація громадської активності суперечить самій її ідеї та компрометує інші здорові ініціативи.

Якщо скласти суб’єктивний рейтинг організацій, які надійно поставили активізм на бізнес-рейки, перша трійка виглядає наступним чином: «Стоп Корупції» Романа Бочкали, «Твердиня — Стоп Свавіллю» Федоренка-Северина та група екс-"свободівця» Ігоря Мірошниченка.

Угруповання Бочкали — за фактом медіагрупа, об"єднана навколо проекту журналістських «розслідувань». «Твердиня — Стоп Свавіллю», а також бійці Мірошниченко — радше організації прямої дії з власними бойовиками та акціоністами.

Найбільш ласі замовлення ці активісти отримують з будівельного ринку. По-перше, цей ринок може собі дозволити затяжні та дорогі війни; по-друге, саме тут вони можуть забезпечити максимальну ефективність у суто прикладному контексті — наприклад, ламати паркани чи блокувати забудови. Замовниками таких акцій зазвичай виступають або конкуренти, або «смотрящие» за ринком, яким забудовник забув чи не схотів дати відкат.

ГО «Твердиня» і «Стоп свавіллю»

Дві споріднені громадські організації, «Твердиня» і «Стоп Свавіллю» були засновані в 2016-2017 роках. Займаються боротьбою з київськими забудовниками та з ворогами київських забудовників водночас. Наприклад, колись «Твердиня» захищала киян від незаконного будівництва на вулиці Мічуріна, 44, задіявши під виглядом «обурених місцевих жителів» звезених аніматорів, геть не схожих на мешканців Царського села.

На початку своєї діяльності і «Твердиня», і «Стоп свавіллю» співпрацювали з екс-главою СБУ Валентином Наливайченком і займалися питаннями, які перебували в компетенції Служби, зокрема проблемою торгівлі з окупантами, але вже з 2019 року обидві ГО зосередилися на будівництвах, системно переслідуючи одного з крупних забудовників і блокуючи всі його об’єкти за допомогою штатних бабусь-"підставок» для плакатів та транспарантів. Після цього сталось диво: голову ГО Федоренка було висунуто в депутати Київради, як і ще двох його колег — Сергія Северина та Інну Гіссу.

Сергiй Северин
Сергiй Северин

Це окремий цікавий момент якраз у контексті злету пані Гісси, відомої піарниці зірок шоубізу. Виявляється, що Гісса працювала з Сантою Дімополус, дружиною бізнесмена Ігоря Кучеренка (в 90-х відомого як «Гонзік»), а сам Кучеренко - партнер одного зі «смотрящих» за ДАБІ Юрія Горового, про якого я писав раніше і який працює з ще одним небезвідомим «смотрящим» Вадимом Столаром. Можно зробити очевидний висновок, що Столар та Горовий просто придбали у політичних партій місця в списках для своїх підлеглих, аби ті могли громити конкурентів уже не в статусі вуличних активістів, а з депутатськими «корочками».

Iгор Кучеренко
Iгор Кучеренко

Ще кілька цікавих фактів. Юрій Федоренко має партнера по ГО «Твердиня» — Євгена Фенько. Євген володіє автосервісною компанією «Київавтосервіс Плюс», яка пов"язана з «Твердинею» не тільки персоною засновника, а й спільнім контактним телефоном +380632125488.

Компанія «Київавтосервіс Плюс» зареєстрована в одному офісі з компанією «Полінекс», причому, згідно з даними реєстру, в цій кімнаті-офісі зареєстровані лише ці дві компанії, які пов"язані зі скандальними забудовниками.

«Стоп Свавіллю» пов"язана з ГО «Київська міська спілка автомобілістів». В березні 2018 року спалахнув скандал, пов’язаний з тим, що ця ГО зареєструвала право власності на нежитлову будівлю на вулиці Кудряшова,16, скориставшись для цього послугами скандального фейкового реєстратора КП «Путрівське», одного з основних фігурантів у розслідуванні Bihus.Info про Андрія Вавріша. Також Северин зі своїми хлопцями у свій час підробляв титушками.

Угруповання Iгоря Мiрошниченка

Екс-депутат Київради Ігор Мірошниченко — вчитель та натхненник Федоренка, Северина та іншої пасіонарної публіки. Як досвідчений політик він не створював структуру, яка б однозначно з ним була пов’язана, і ситуативно працює з різними групами активістів.

Ігор — доволі винахідливий і привносить у бізнес-активізм певні художні нотки залежно від кейсу. Десь йому достатньо бабусь з плакатами, а десь приїжджає кілька десятків спортсменів. Попри те, що Мiрошниченко укотре пролетів на виборах, позаяк купувати йому місце в списку ніхто не став, знаючи, що він працює лише на себе, Ігор має стабільних покровителів в особі братів Горових, яким завжди потрібен хтось, хто бігатиме по столичних будівництвах.

Iгор Мiрошниченко
Iгор Мiрошниченко

Попри творчий підхід до справи, Ігор постійно потрапляє в скандали. У липні 2018 року власник девелоперської компанії «ZIM Capital Group» Заголюк публічно звинуватив Мірошниченка у вимаганні спочатку 200, а потім і 400 квадратних метрів в ЖК Parkland за «спокійну атмосферу на будмайданчику». Цікаво, що після цієї заяви компанії Ігор Мірошниченко різко припинив коментувати «Паркленд» — остання згадка цього ЖК в нього на сторінці датована липнем 2018 року.

У 2015 році однопартієць Володимир Тищенко в суді звинуватив Мірошниченка в тому, що він взяв грошей у забудовника на «Осокорках» і лобіював будівництво Валерія Хорошковського на Печерську. Мiрошниченко навіть намагався судитися зi «Слідство.Інфо» через сюжет, в якому ці звинувачення цитувалися, втім безуспішно. Цього року в здирництві Мiрошниченка звинувачував депутат Кучеренко, а також забудовник «Інтергал-Буд».

Декларація Мірошниченка не може не викликати радості за його благополуччя. У 2015 році депутат Київради придбав BMW X5, а його сестра Тетяна відкрила компанію «Ла террасса», що управляє однойменним рестораном на Подолі.

Ви знаєте, що найуспішніші бізнес-леді в Україні — це дружини, сестри, мами та бабусі депутатів і чиновників. Тетяна — не виняток, справи її компанії йдуть настільки добре, що вона винайняла брата менеджером з реклами і за перші 2 роки роботи придбала (і подарувала братові) ще одну новеньку BMW.

Екс-дружина Ігоря Галина також процвітала в бізнесі: в 2015 році була власницею готелю «Нивки Плаза». Дехто стверджує, що насправді готель належить не їй, а її колишньому чоловікові, адже готель колишньої дружини і ресторан сестри знаходяться за однією і тією ж адресою — на вулиці Івана Виговського, 5.

ГО «Стоп Корупції»

Ця організація позиціонує себе як проект журналістів-борців з корупцією загалом та незаконними будівництвами зокрема. Організація була створена в 2015 році Романом Бочкалою, Тарасом Лиликом та Богданом Хмельницьким.

Роман Бочкала
Роман Бочкала

Працюють хлопці в найрізноманітніших сферах. Набір послуг — акції невеликої групи «активістів» (до 10 осіб), запити до різних органів, сюжети на сайті організації. Ціна стандартного пакету — $5-10 тис.

Реальний ефект від послуг «СтопКорра» невеликий через специфічну репутацію та низьку цитованість, але роботу контора Бочкали має, адже він оптимізує процес та пропонує комплексні рішення — не треба окремо наймати активістів, журналістів, розміщувати публікації в ЗМІ.

З корупцією організація «бореться» максимально вибірково. Скажімо, вони активно атакують будівництво на вулиці Редутній або ресторан «Компот» на Поштовій площі, але скандальну «Патріотику на озерах», 43 висотки в зеленій зоні від банку «Аркада» вони активно захищали щонайменше два роки — з 2017 по 2019.

Загалом «стопкорівці» зняли про «Патріотику» близько 30 хвалебних сюжетів, паралельно поливаючи брудом «Екопарк Осокорки». Найсмішніше, що «Екопарк» — це проект Ігоря Мірошниченка, прямого конкурента Бочкали, який торпедував «Аркаду». В принципі, все могло бути навпаки, але тут вже хто кого винайняв першим.

Журналіст Василь Крутчак показав, на яких машинах їздять борці з корупцією. За його словами, члени організації «Стоп корупції» збираються на території київської школи №37 для того, щоб пограти в міні-футбол.

Роман Бочкала приїжджає туди на Range Rover, а точніше, його туди привозить водій. Інший керівник «Стоп корупції» Богдан Майданюк (Хмельницький) приїжджає на Mercedes-Benz G-Class. Офіс «СтопКора» на вулиці Предславинській у центрі Києва теж виглядає непогано, але якщо згадати, що серед клієнтів «СтопКора» Володимир Мунтян, засновник «Духовного центру «Відродження», то все виглядає логічним. Щонайменше 5 розгорнутих сюжетів на порталі «СтопКора» присвячено діяльності Мунтяна та його секти. Міжнародна організація «Global Investigative Journalism Network» виключила «СтопКор» зі своїх лав.

Організація Бочкали має низку сателітів, кожен з яких виконує свою функцію. Наприклад, «Народ проти корупції» пише листи, роздає листівки біля офісів та будинків ситуативних ворогів ГО, знімає відео (наприклад, на підтримку забудовника Чкаловського скверу), а ресурси на кшталт «Актуальної правди» забезпечують інформаційну підтримку.

Фейк-ньюз — не єдиний напрямок діяльності «СтопКора». Не гребують вони й специфічним акціонізмом. Наприклад, колишньому директору київського крематорію Дашукову вони принесли труну, в якому лежав муляж людського тіла, а потім символічно його спалили.

На початку я згадав про три групи, але це, так би мовити, основні гравці на ринку. Їм у потилицю вже дихають молоді структури. Такі, як тандем Левченко-Кутняка. На тлі вищезазначених організованих груп екс-нардеп Юрій Левченко та його партнери по партії «Народовладдя», екс-депутати Київради Святослав Кутняк і Прохор Антоненко, виглядають доволі скромно — ні дорогих машин, ні елітної нерухомості.

Юрiй Левченко
Юрiй Левченко

Проте справжніми активістами назвати їх теж не можна, адже вони, декларуючи захист інтересів суспільства, займаються насправді виключно політичною саморекламою. Тільки цього року вони потрапили через це в два скандали.

Спочатку Юрій Левченко разом з «експертом» Георгієм Могильним інтегрувалися (сам пост Левченко потім видалив) у відомий київський протест на вулиці Гончара, 17-23, який до цього моменту тривав уже 12 років і був близький до успішного завершення, а саме знесення зайвих двох поверхів забудовником за власний кошт.

Левченко з Могильним записали відео, в якому детально пояснювали глядачеві, що активісти всі ці 12 років діяли неправильно і що будівлю потрібно зносити цілком. При цьому Юрій не сказав, як саме можна це зробити і не пояснив, чому за 12 років протесту та судової тяганини він жодного разу не цікавився цим майданчиком.

Справжні активісти протесту були вкрай обурені, як і місцеві жителі. В результаті Юрій видалив пост і, судячи з відсутності згадок чи судових позовів, після виборів про цю будівлю забув.

Святослав Кутняк
Святослав Кутняк

Ще одна неприємна історія трапилася з активісткою протесту на Макарівської-Ромоданова Ольгою Чабан. Ольга представляє групу місцевих жителів, які мешкають в аварійних будинках з відключеними комунікаціями. Ця група ухвалила рішення погодитися на пропозицію забудовника про переселення їх до нового комплексу, що будується поруч з їхніми будинками. Це це не сподобалося Левченку та його підручним, і активістку почали залякувати. Втім, інтерес Левченка до цього будівництва, ймовірно, скоро зникне, адже вибори в минулому.

Прохор Антоненко
Прохор Антоненко

Ну і наостанок підсумуємо, що таке громадський активізм в інтерпретації названих вище персонажів, і які специфічні ознаки він має.

  1. Нелогічний вибір об’єктів та їх кількість. Справжній системний активіст, як правило, займається однією темою. Велоактівісти — велосипедною інфраструктурою, урбаністи — транспортними потоками та публічними просторами, хранителі культурної спадщини — пам"ятниками архітектури, антикорупціонери — корупцією. Фальшивий активіст займається всім підряд, у нього завжди є час на мітинги та акції. І гроші теж.
  2. Зв’язок з представниками тієї галузі, в якій «воюють», а їхні витрати навіть приблизно не відповідають їхнім доходам. Збірний образ справжнього активіста — це умовна вчителька чи студент, які щиро переживають за збереження історичного центру міста, пишуть про це в соцмережах, допомагають малювати транспаранти і ходять на мітинги. Збірний образ фейк-активіста — це екс-помічник нардепа, який завзято воює з двадцятьма будівництвами по всьому місту, при цьому окремі будівництва чомусь підтримує, формально ніде не працює, бізнесу не має, а потім раптово купує собі готель.
  3. Замовні новини. Публікації виходять на дрібних сайтах, інформація на яких завжди подається в максимально оціночній формі, часто в подальшому за необхідності зникають з сайтів.
  4. Дружба з силовими структурами, точніше з окремими їх представниками. Тому силовиків наші герої, на відміну від реальних активістів, як правило, не чіпають.

Завдяки таким персонажам саме слово «активіст» набуло відверто негативної конотації, асоціюючись з хитрими та галасливими неокомсомольцями, які чинять різноманітний тиск на персон, які перебувають у сфері їхнього інтересу, та призводить до тотальної зневіри у громадянське суспільство.