Пандемія COVID-19 в світі як обставина для невиконання зобов’язань договору

Фото: Getty Images
Фото: Getty Images

На початок лютого 2020 року розмір збитків від коронавірусу склав близько восьмиста мільярдів євро, на 10 березня цього ж року – дев'ять трильйонів євро.

11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров"я (ВООЗ) оголосила коронавірус Covid-19 глобальною пандемією, оскільки захворювання, яке ще 3 місяці тому не було відомо світовим чиновникам охорони здоров"я, швидко поширилося на більш ніж 121 тисячу осіб з Азії, Європи, Близького Сходу і частини США.

Наслідки пандемії коронавірусу прямо чи опосередковано відображаються у всіх галузях економіки. Особливо це проглядається там, де між контрагентами був укладений довгостроковий договір ще до спалаху епідемії в Китаї.

В такій ситуації сторони бажають знати, що передбачає договір у разі настання таких обставин. З точки зору українського законодавства існують 3 юридичні механізми, які можуть бути застосовані для урегулювання договірних відносин в ситуації пандемії:

  1. Непереборна сила або форс-мажор ( ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України).
  2. Неможливість виконання зобов’язань ( ст. 607 Цивільного кодексу України).
  3. Істотна зміна обставин ( ст. 652 Цивільного кодексу України).

Пропонуємо зосередити увагу на найбільш розповсюдженому механізму, а саме форс-мажорної обставини.

Визначення форс-мажору дається у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 141 вказаного закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об"єктивно унеможливлюють виконання зобов"язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов"язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорними можуть бути визнані також обставини, які не зазначені в переліку, наведеному в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» ( Далі- регламент ТПП України), проте відповідають критеріям форс-мажорних обставин згідно з положеннями п. 6.9 Регламенту ТПП України, не суперечать законодавству України та узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

П. 6.9 Регламенту ТПП України встановив низку вимог до документів, які сторона договірних правовідносин надає для отримання сертифіката про форс-мажорні обставини. Вони повинні свідчити про:

  • надзвичайність таких обставин (мають винятковий характер і знаходяться поза межами впливу сторін);
  • непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов’язання або до настання відповідного обов’язку);
  • невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);
  • причинно-наслідковий зв’язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов’язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Щодо фіксування форс-мажорних обставин, то порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко встановлений Торгово-промисловою палатою України.

Для засвідчення форс-мажорної обставин суб’єкт господарювання повинен подати заяву (особисто керівник юридичної особи або довірена особа за дорученням) за встановленою формою Торгово-промислової палати України. Також до заяви додається окремий комплект документів ( копії договорів, актів прийому-передачі, додаткових угод тощо).

Після подачі заяви та всіх необхідних документів вона розглядається протягом семи робочих днів із дня звернення суб’єкта господарської  діяльності та протягом двадцяти одного робочого дня – з дня звернення фізичної особи. В ході розгляду документів та заяви представник ТПП перевіряє наявність форс-мажорних обставин, а також аналізує додаткові документи і в кінцевому результаті (у разі дотримання всіх вимог) видає Сертифікат ТПП про дії форс-мажорних обставин.