Андрiй Бiлецький: всi правi структури не пiдтримують Стерненка, бо до нього є питання у націоналістів

Андрiй Бiлецький: всi правi структури не пiдтримують Стерненка, бо до нього є питання у націоналістів

Політик також розповів справжню історію створення «Азова».

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» український військовий, громадський та політичний діяч, засновник «Азова», полковник Національної гвардії України, лідер «Національного корпусу» та нардеп восьмого скликання Андрiй Бiлецький.

Він розповів справжню історію створення полку «Азова», про початок війни в 2014 році, про Авакова та Коломойського, армію Медведчука, а також висловив своє ставлення до справи Стерненка.

Як з"явився батальйон «Азов» і хто дав на нього перші гроші? Офіційну історію ми знаємо усі. Насправді як це сталося?

Почнемо з лютого 2014 року. Пройшов тільки що Майдан, стрілянина на Майдані. Тоді почали випускати політв’язнів. І це помилка, що досить часто пишуть про те, що я вийшов по закону про політв’язнів, який видала Верховна Рада України. Це не зовсім правда. Моє прізвище в цьому законі є, але, на відміну від інших, хто був засуджений, якраз тоді був остаточний суд. І 19-го чи 20-го числа суд вирішив, вже було зрозуміло, що мене і моїх товаришів протримали 2,5 роки в тюрмі по справі, в якій немає складу злочину. І немає моменту злочину. Тобто по повністю фальсифікованій справі. Тому я якраз вийшов не по закону, а по остаточному і виправданому рішенню суду. Всіх інших просто випускали. У мене була трохи інша ситуація.

Чому я там опинився? Я керував Харківською і координував Всеукраїнську організацію «Патріот України». І якраз була зачистка при Януковичі футбольних фанатів, націоналістичних, скажімо так, молодіжних організацій, середовищ. Тоді за все підряд саджали, в тому числі за вигадані справи, неіснуючі теракти, за погрози вбивства Януковича — коли люди трафарет малювали, там в Януковича цятка червона на лобі — за це сиділи реальні строки люди. Так от, ми вийшли, я був певен, що Майдан переміг, що все закінчилося і так далі. Мене тоді зустріло 40-50 людей під слідчим ізолятором. Всі попросили, щоб я ввечері приїхав на збори в облраду, до ПС, харківських ультрас. Зібралося чимало людей. Тоді стало зрозуміло, що насправді у Харкові «Беркут» з триколорами. Оплот реально контролює вулицю. Весь Майдан або мітингує, або сидить в облраді, і що з цим треба щось робити. Тому вийшло так, що з корабля на бал потрапив в цю історію. Причому виходив впевнений, що в Україні настав момент гідності.

Перше, що було зроблено, — організувалися проти «Оплоту». Ми атакували тоді штаб «Оплоту», це була така величезна будівля на іподромі. Їх тоді вибили звідти. І всі були шоковані, бо до цього не стріляли. В перший раз нас тоді обстріляли. Ми приїхали через декілька годин вночі і просто з машини обстріляли будівлю і просто дивом нікого не поранило, ніхто не загинув. Це була перша акція, вона сформувала групу людей, які вирішили в Харкові боротися з цієї історією. Але «Оплот» нікуди не подівся. Були сутички, були бійки. Тоді з’явилися з триколорами блокпости по всьому місту. Міліція взагалі нічого не робила, тому що вона не знала, чий портрет вішати зараз в кабінеті. Тобто Путіна або Турчинова або ще когось — і нічого не робила. Все виглядало як Майдан навпаки. Тобто величезна кількість людей в якихось бронежилетах, касках, з дубінками, деякі зі зброєю, які вешталися по Харкову і шукали «бандеровцев». Хоча ми їх виносили тоді виключно російськомовними харків’янами. Ти прекрасно знаєш, як це відбувається. Це був початок.

Потім була облрада, потім був цей жахливий штурм облради, коли людей покалічили. Проводили «коридор позора». Їх вели як собак, на четвереньках, і потім змушували ставати на коліна, обливали зеленкою, били і тому подібні речі. Там брали активну участь, і якраз ми були першою лінією. Тобто все це загартовувало. Стало зрозуміло, що добром це однозначно не закінчиться. Після цього був перший бій, коли проти нас масово використали вогнепальну зброю. Варто подивитися на фотографії Римарської, 18. Це «Просвіта». Там тоді знаходився «Правий сектор». І десь декілька сотень людей напали на «Просвіту». Там «Моторола» брав участь безпосередньо. Він в останньому в житті своєму інтерв’ю розповідав, як він там був. Це був вже серйозний напад. Вони обстрілювали з вогнепальної зброї, не з травматичної, з вогнепальної зброї, з великої кількості одиниць. Вони пробували спалити всю цю будівлю, а там дерев’яні перекриття — тобто випалити як не знаю кого, як щурів випалюють. Але тоді їх розгромили, відбилися.

Вранці приїхала поліція, міліцією ще тоді була. Хто там тільки не був. Там був Кернес, там був губернатор області, там був очільник прокуратури міської і обласної, був очільник СБУ, був начальник міліції, з Києва їхали якісь депутати. Тобто там була історія дуже непроста. Так от, вранці вони почали вимагати: от зараз ми підемо на штурм або ви здаєтесь. Здалися, вийшли. Там було все однозначно. Було і відео, хто почав стріляти. Були постраждалі люди з нашої сторони. Повністю розстріляні приміщення. І тоді вже вирішили сформувати чорних чоловічків. І можемо вважати, що далі тільки випадково «АЗОВ» називався «АЗОВом». Тоді зробили чорних чоловічків. Це були харків’яни, трохи хлопців з Луганська і Донецька і частина киян. Вона була менша, десь третина була кияни. Базувалися в Харкові, під Харковом, в лісах. І ми їх в принципі на 80 відсотків звідти викинули і зачистили за місяць.

Для нас початкова фаза війни, коли артилерія ще не почала працювати, він для нас, відверто кажучи, не відрізнявся від етапу харківського — ми були вже внутрішньо мобілізовані. Тоді вже був захоплений Слов’янськ і Краматорськ. Ми пробували знайти можливість отримати зброю, отримати вишкіл і воювати. Реально воювати. Але з цим була величезна проблема. План був, відверто кажучи, у мене, як харків’янина, воювати на Луганському напрямку. Але армія, Служба безпеки України, МВС, всі кричали: «так, так, завтра, післязавтра і так далі». Багатьох так годували казками: і зародки «Донбасу», і «Правий сектор», якому прийшлося декілька місяців просидіти у Дніпрі. Коли їм казали: завтра сформуємо батальйон, відправимо, сидіть готуйтеся. Така ж сама ситуація була у нас. Але так як ми були, у нас же багато моментів було, коли ми захоплювали з «Тимуром», зараз загиблим, який очолював батальйон «Луганськ» — Тємур Юлдашев. Ми з ним захоплювали Клінчаєва в Луганську.

Я пам’ятаю, ми ж з тобою вперше зустрілися в офісі. Ти був тоді худий, з таким білим обличчям, після в’язниці, я так зрозумів. Тоді ще Ляшко був. Я до речі не знаю, що Ляшко робив з тим Клінчаєвим, що він потім осатанів ще більше від цього?

Насправді там була жахлива історія. Тоді ми його захопили (Клінчаєва), ми повезли його в аеропорт, бо був борт Ляшка, на якому Ляшко обіцяв, що вивезе його в Київ. Коли їхали в аеропорт, а Тімур йшов на відстані від колони і повідомив, що там в погоню зібралися. І я тоді ще казав одному зі своїх товаришів, бо у нас на всіх був один пістолет Макарова, але набої були не 9х18, а 9х17. Він був не напівавтоматичний пістолет. Треба, якщо ти вистрілив, затвор передьорнути і знову вистрілити. Їх було 10 чи 12 тих набоїв. Я йому кажу: «Здавати його не будемо, у тебе пістолет, ти знаєш, що робити, а далі полями якось прорвемося». Це вже вночі було.

Але потім подзвонив, наскільки я знаю, Турчинов. І наскільки я розумію, я не можу точно говорити, це виключно припущення — Ляшку. І він сказав, що сєпари обіцяють відійти з Облради, якщо їм віддадуть Клінчаєва. І вони обіцяли, що щось здадуть, щось віддадуть. А якщо ні, то вони починають штурм аеропорту. I треба його (Клінчаєва) випускати. І Ляшко його тоді насварив своїм фірмовим голосом, насправді смішно. І він його випустив. Але не по власній волі, а тому, що з Києва (подзвонив) хтось, хто тоді керував країною.

Домовились карочє.

Так. Їх обманули. Тоді вони були наївними людьми: вони думали, що можна домовлятися. Ми так не думали. В Харкові стало все абсолютно зрозуміло. І так як нам не сиділось, ми мотались між Харковом, Луганськом постійно, в Донецьк наші групи наїжджали. І так як нам не сиділося на місці, нас наші друзі з Автомайдану позвали в Бердянськ. Тому що, немов би була інформація, її і справді видавало тодішнє СБУ, але частина тих СБУшників, які потім цю інформацію видавали, вони потім опинилися в Росії, тож я не можу сказати, наскільки ця інформація правдива. Потім вони виявилися подвійними агентами. Ми відправилися в Бердянськ групою в 57, здається, чоловік. Була у сєпарів ідея захопити там військкомат. Там було два сторожа. А у військкоматі в Бердянську, вони завезли з деяких частин декілька тисяч автоматів. І от в Автомайдані попросили допомоги. Щоб ми приїхали і не дали цьому відбутись.

Ми приїхали в Бердянськ. В цей час захоплюють Маріупольську міськраду, будують барикади там, з"являються озброєні люди. Ми сидимо добу в Бердянську, розуміємо, що там нічого не відбувається, їдемо в Маріуполь, забазовуємося під Маріуполем. І от у Маріуполі сталося диво. Це для нас день здобуття зброї. Там був напад на ВВшну частину, коли там вистрілив випадково хлопчина, який охороняв. Вони там спробували підпалити машину, він вистрілив і рикошетом, здається, вбив одного з нападників. Після цього у них в тій частині почалися серйозні проблеми. Більша частина хлопців була з Маріуполя. Вони були деморалізовані. І дезертирство почалося, і їм не довіряли. Тому вночі до нас звернулися і кажуть, ситуація така, треба вивезти зброю з частини, бо її сьогодні збираються вночі штурмувати.

Ми розібрали частину стіни, що позаду, і перенесли всі ті ящики просто в автобуси. Тут знову ж таки, не питання, як я ставлюся до людей, а питання об’єктивності і чесності. Той же самий Ляшко, який тоді мотався по всім цим справам, він дзвонив Турчинову. Турчинов довго думав, і він вирішив: комусь же треба віддати зброю. Каже, у нас по «штаткє» в Донецькій області є рота спецпризначення Азов’я. Ми не знали навіть назви. Нам кажуть: рота спецпризначення не заповнена штаткою. Просто рота спецпризначення, яка повинна базуватися в Маріуполі. Давайте командира, ми на нього оформимо зброю, відповідальне зберігання, і от ви вже будете з якимось знаменем. То вже не відпочинок дикунами, а об’єктивна сила. Тут у нас виникла проблема, тому що у 56 людей з собою майже ні у кого не виявилося паспортів з собою. Знайшли Вову Шпару, в нього був паспорт. Його відразу оформили як прапорщика і на нього повісили всю цю зброю, яку ми вивезли з Маріка.

Потім цю частину штурманули 9 травня. Звідти забрали невелику частину зброї. І звідти забрали дві одиниці бронетехніки. З озброєнням і так далі. БТР-60 і БРДМ. Тому правильно зробили. Бо якщо б цього не відбулося, то однозначно десь три сотні одиниць стрілецької зброї розійшлося по Маріуполю. Наступного дня ми вивезли цю зброю, якраз ми рухалися в Маріуполь. І якраз був перший бій як «Азова». Вони засідку зробили, таку дуже дебільну з військової точки зору. Під Маріуполем на автобусній стоянці поставили кулемет, трьох автоматників і розвалили дві машини і поранили одну людину. Найманого водія жовтої Газелі. Весь автобус був розстріляний, в половині підголівників були кульові отвори, все розбито, жодна людина навіть не поцарапана. Ранили єдину людину, яка не мала до «Азову» жодного відношення. Ну, легко ранили хлопця, який був водієм жовтої Газелі. Йому просто умовно заплатили 500 грн за дві чи три доби і за бензин.

Але тоді ж захопили цього Какідзянова. Він тоді сам себе проголосив міністром оборони ДНР. І пішов сам засідку організовувати. З бандою в п’ять людей. Його захопили в полон, ще одного захопили в полон, кулеметника застрелили. Якраз перехопили той кулемет, який вони вкрали на блокпості 72-ї бригади. Там була така ситуація, що вони отруїли людей. Привезли харчі, а тоді ж справді, в прямому сенсі слова якогось забезпечення не було ніякого. І от привезли. Немов свої, українці. І отруїли на блокпосту. І вкрали зброю. Потім виявилось, що це той кулемет, з того нападу. То був перший бій.

Після того нас попросили приїхати в Київ на оформлення всіх. Щоб вони були оформлені. Бо в Маріуполі вже нічого не працювало. Майже всі держустанови були захоплені. Ми поїхали в Київ. 8-го ми виїхали на Київ і 9-го травня в Маріуполі захоплюють ДАІ, захоплюють повторно Міськраду. Місто опиняється у владі «ДНРівців». І я тут перший раз поспав у знайомих три чи чотири години за кілька діб. І мені подзвонив Антон Геращенко вранці і каже: тут така ситуація. Там в Маріуполі, ви ж там знаєте все. Каже, там захопили в Маріуполі місто. Просять прислати спецназ МВС, це його профіль типо. Каже, тут ті і ті відмовляються летіти, можете полетіти? Треба сказати, що Антон, це його заслуга, він був дуже настирливий. Він все правильно зробив. Мене чесно хвилювало не те, що там зараз через дві години вилітаємо в Маріуполь. Я просто матюкався внутрішньо, що я не можу поспати ще дві-три години хоча б. Це була основна тоді думка у мене. Всіх підняли. Питань взагалі не було. Був величезний ентузіазм. Заїхали на аеродром військовий. Там нам дали чомусь не пасажирський, а вантажний літак МНС. І ми на МНСному літаку полетіли в Маріуполь.

Як тобі кейс Стерненка і чому «Національний корпус» не бере участі в акціях на його підтримку? Чи я помиляюсь? Ну, виникає питання. Ти сам колишній політв’язень. 

Давай одне за одним. Що таке кейс Стерненка?

Кейс Стерненка — це вирок , який йому постановили у зв’язку з тим, що він у 15-му році викрав якогось сєпара чи члена якоїсь проросійської політичної сили і відповідно щось вимагав від нього. І, як стверджує обвинувачення, застосовував до нього якісь тортури і ніби щось у нього забрали. Це те, що стверджує обвинувачення. Я б, можливо, хотів би почути версію захисту, але, на превеликий жаль, я її не чув. Її не існує, наскільки мені відомо.

Як людина, яка була в тюрмі, і просто як людина, яка вихована людьми, я не можу говорити і обговорювати людину, яка у будь-якому разі знаходиться у скрутному становищі. Це просто неправильно. Негарно це. Я чудово, прекрасно розумію, і у мене особисто є серйозні занепокоєння якраз кейсом, про який ти сказав, — Стерненка. Тобто самим вироком. Чому? Я чудово розумію людей. Чому вони вважають цю історію неправильною. І я підтримую в цьому плані на сто відсотків. Усуваючи особистість Стерненка.

А в тебе є питання, я так розумію, до нього?

Наприклад, він був у «Правому секторі». Хай про нього говорить «Правий сектор». Або вийде на його підтримку. Цього не відбувається. Але є декілька моментів. По-перше, мабуть, у людей було б менше питань, якби Портнов, у нас же розказують, що в нас ніхто не впливає на суди, але я пам’ятаю, що Портнов десь за тиждень анонсував посадку Стерненка. Ну або за три дні, я не пам’ятаю. В будь-якому разі чомусь чувачок, який знаходиться під санкціями в половині нормальних країн Європи, який взагалі незрозумілу позицію зараз займає, незрозумілий вплив має на Зеленського, він анонсує вирок незалежної судової гілки влади.

Думаю, що не було б питань, якщо би адвокатом у так званих потерпілих у справі Стерненка не був би Татаров, якого Зеленский захищає як яйце Фаберже. Це у нього найголовніший актив, здається: Єрмак і Татаров. Тобто собі у збиток продовжує захищати активно. Якщо би Стерненка не судив сталініст. В будь-якому разі вони обрали суддю, який є його прямим ідеологічним антагоністом. Він уже, мабуть, має антипатію до Стерненка через різку розбіжність політичних поглядів. Все це викликає величезну купу питань.

Що стосується, наприклад, ситуації зі Стерненком по вбивству або самозахисту, я взагалі вважаю, що неважливо… Да, зрозуміло, що навряд чи там два ідіоти з голими кулаками прийшли когось вбивати, ну це дивно. Коли кажуть: замах. Замах на що? Голими кулаками ще ніхто, ну рідко, коли буває, що хтось когось вбив. Я вважаю так: напали на людину, людина має право — ми повинні привчити, щоб цього не відбувалось в країні — от людина має право. Напали на тебе — вдарив, вбив, ну що поробиш. Ніхто не змушував тебе нападати на людину. А на нього однозначно напали. Я тут теж бачу безумовно самооборону.

Про третю справу, про наркотики, поняття не маю, відверто кажучи. Обговорювати Стерненка, ще раз кажучи, негарно. Тепер що стосується кейсу. В «Національного корпусу» є мільярд судів про достойних людей, по таким же абсолютно справам. Яких ми підтримуємо в СІЗО передачами, юридичною допомогою. Яких ми підтримуємо на судах. До яких ми їздимо на справи. Справа комбата, якого зараз звинувачують у побитті наркомана на лінії, якого хотіли закрити в СІЗО і так далі. У нього навіть адвокат з «Національного корпусу».

Це справа Іранця для мене знакова. Знакова людина, не самопроголошений герой не зрозуміло чого. А знакова людина, один з керівників Правого сектору на Майдані — Іранець. Який поїхав з першого дня, я можу це засвідчити, бо сам був з перших самих днів, з першого дня поїхав на війну. Всі знають, що він бездоганно воював. Приїхав додому в Чернігів. І, гуляючи зі своєю дружиною вагітною, на нього напала група людей, не одна, не дві. У когось була монтіровка i ще щось. І він одного з нападників вбив. Йому дали десятку. До нього ніхто на суд не їздить. Ну, друзі їздять, хлопці з «Правого сектора», ми їздили, ми допомагаємо зараз, коли знаходиться в Житомирській колонії. Але ніхто не знає. Я проти таких судових рішень. Але цих рішень, вибачте, давайте будемо об’єктивними, таких рішень не десятки, а сотні. У нас в країні, скільки там, більше 90% вироків обвинувачувальних, правильно? Таких справ, їх десятки сотні.

І заради правди треба сказати, що коли говорять «перший політв’язень», мене це, чесно кажучи, тривожить. Ну, от Іранець. Хлопець боровся за Україну. Я медсестру знаю, щодо якої в Луганській області була підозра чітка, і вона підтвердилася потім, що уроди коригують і дають дані сепаратистам. Вони їх зупинили, забрали телефони на декілька годин, кудись там відвезли і потім передали службі. І в році 16-му вони на них накатали заяви. Ті підтвердили, що нам привезли ці. Військові не можуть, хоча це прифронтова зона, два кілометри. Жінці, медсестрі, яка воювала з 2014 року, дали реальний термін. Про цих людей нікому не цікаво. А знаєш чому? Знову ж таки: лайки. Тому що тут ти отримуєш, нічого собі. Це постріл в кожного з нас. А коли Іранця закривали. Коли заводили мільярд справ на військових, добровольців — це був не постріл в кожного з нас? 

А коли закривали Іранця?

Іранця закрили, якщо пам"ять не зраджує, ще у 15-му році. І от у мене величезне питання . Тобто, якщо все це було чудово і нормально , чому так? І мені кажуть: ну ніхто не винен, що у цих людей немає розкрученого блогу. І ніхто в цьому не винний.

До вас висувають претензії активісти.

От вони нас в чомусь звинувачують, там «мусорнулісь», там ще щось, хоча в обличчя, ще раз тобі повторюся, ніхто не каже. І у мене до більшості цих людей є питаннь насправді в тисячу разів більше. Але давай дуже просто. От дивись, а у мене як було так і залишилось, сміливо можу говорити про те, що 14-16 тисяч активу ми маємо по всій країні. Ми в Харкові або Одесі на акції збираємо більше людей, ніж тут збиралося при підтримці аж всього Facebook. От де пасіонарії. В мене є свої активісти, моя чесність і відповідальність — вона перед цими людьми в першу чергу. Які займаються реальними серйозними справами.

До речі, я тобі скажу відверто, ми дозволили — сказали: хлопці , це нормальна справа, якщо хочете підтримувати, то підтримуйте. І кияни, активісти «Національного корпусу» ходять на ці акції. Почну з простих речей. Насправді це відбувається. Тепер що стосується підтримки. Я про них нічого поганого, як ти про них казав, гіпер пасіонаріїв… Вони завжди чесні, тільки 50 лодок поміняли і збираються на 51-шу. В мене до них жодних претензій абсолютно немає. Я поясню просто. От я, можливо, дам інсайд. Є рішення всіх правих структур, до речі, я утримався, а не підтримав, не приймати участь у цій історії.

Це офіційна якась історія?

Так. Всі праві структури від невеликих регіональних — «Карпатської Січі», умовно кажучи. Ти не побачиш «Правого сектору», не побачиш «Карпатської Січі», «С14», не побачиш там «Традиції і порядку», «Фрайкоров». Це загальна, абсолютно спільна історія. Це в прямому сенсі життєва історія конкретної людини, до якої є питання у націоналістів. 

Ну, поставите, як звільнять.

Так. Але зараз, я вважаю, задавати їх некоректно. До того ж є відео, де хлопці, які зараз служать ССО, які були у «Правому секторі» у 14-15 роках, вони ж точно не ватники і не «мусорнулісь», вони ж у ССО служать, вони до Генерального штабу Збройних сил належать. Вони чітко розказали про життєвий шлях, його позицію і так далі. Будучи односельчанами і в одній організації з людиною. Тому є питання. Але, я скажу відверто, я з моральної точки зору вважаю, що це вирок абсолютно некоректний.

І четверте, що я можу сказати, що за такі вироки іншим людям більше трьох нікому не давали. Тут сім років. Вони натягнули туди розбій виключно для того, щоб дати йому максимум, тобто не три роки дати за утримання, а дати за розбій. Тому, безумовно, це брудна історія. Тільки я ж кажу, оцей праведний гнів, яким наповнені гіпер пасіонарії, чомусь не вилився на сотні абсолютно достойних людей. А мені кажуть: хто винуватий, що у них немає розкрученого блогу. Ну, Іранцю винувати війна, він же війною займався. У нього часу не було.

Стерненка зараз ставлять поруч з Ріфмайстром. Наскільки це коректно і чи віриш ти, що Ріфмайстер міг вбити Шеремета? 

Мені в цю історію не хочеться вірити. І я поясню, чому я в неї вірю дуже мало. Нам показували відео, складно виглядає там у фільмі по плюсам. Одне питання ключове: а мотив який? От він ходив біля будинку, от людина, схожа на нього, щось фотографувала. А мотив який?

Ну мотив же написаний: культивуючи велич арійської раси.

Я знав особисто Шеремета, він на нордичного європейця в принципі виглядав. Цілком. Тому я підозрюю, що це не може бути мотивом. Мотиву немає, а відповідно, поки мені не покажуть мотиви, як я можу вірити? Мені говорять: ми все дізналися, єдине що — нахєра він це зробив? Людину вбив. Ще і не простим способом. Це Ріфмайстер, наскільки я говорив знайомим, він не підривник, він не проходив курсів, він навряд розумів, як це робити.

Повір, це складна історія, Це складна історія, яка вимагає дуже серйозної кваліфікації. Навіть якщо ти візьмеш середньостатистичного гарного бійця, я сумніваюся, що він може це зробити. Це дуже профільна. Як хороший стрілок ще далеко не є снайпером, точно також хороший боєць не є мінером, підривником, сапером. Це інша спеціальність. Мало того, ще є така спеціальність, москалі навіть зараз підрозділ окремий зробили, спец мінування називається. Оце спец мінування. Тобто ти не береш звичайну міну стандартну і проводиш прості маніпуляції і встановлюєш її, умовно кажучи, фронтом до противника, як пишуть на МОНкє.

Я хочу тебе спитати ось про такі феномени, такі явища нашої реальності, як, скажімо, якісь пасіонарії Шарія, бойовики Киви, яких він там формує. В тому числі там є така людина, яка, як я розумію, має відношення до вас. Так? Чи не бачиш ти за цими всіма структурами «вуха» Арсена Борисовича?

Ну слухай, занадто складно. Я тобі поясню.

Як поліція дозволяє існувати таким структурам?

Як прокуратура дозволяє існувати Медведчуку?

Андрію, ти ж розумієш, що у нас в прокуратурі хто, в прокуратурі в нас невідомо хто, а на чолі МВС у нас ультрапатріот Аваков.

Я не збираюсь бути адвокатом Авакова в жодному випадку. І можу говорити про те, що те, що вони ніхєра не роблять і, м’яко кажучи, не належно реагують, точніше не реагують ніяк, це стовідсотковий факт. Слухай, а от ти взагалі знаєш складні схеми, щоб вони працювали? От я, відверто кажучи, зрозумів, що більшість складних схем можна тупістю пояснити зазвичай. І Наполеон казав, що не варто пояснювати складною грою те, що можна пояснити людською тупістю.

Я знаю Киву, так вийшло, неприємне знайомство з самого початку було. З 14-го року ще до всяких міліцій-поліцій і до того, як «Азов» став «Азовом». Так от, по «Правому сектору» знаю. Я був свідком, як ця людина, от він такий «колобок»: він від дідуся пішов, від бабусі пішов. Він кон’юнктурник, який прибіг і прилип до Яроша. Після цього він прибіг і прилип до Коломойського. Формували «Дніпро 2», це була спроба з «Правим сектором» сформувати батальйон. І він туди сам не пішов. Залишився в «Дніпрі» при Коломойському. Після Коломойського він опинився біля Авакова. Будучи в «Правому секторі», це йому дало можливість познайомитися з Коломойським, Коломойський дав можливість познайомитися з Аваковим. Аваков дав, не знаю, або сам він вирішив, з Медведчуком. Кожен раз це у нього «господар» на деякий час. От він такий «колобок». Шарія я взагалі не знаю як прив’язати, у них бойовиків немає.

Вони ж як-то раз відбуцали ваших.

Це негарно звучить. Вдесятьох зустріли двох хлопців і побили палками. Десять на двох, там на відео є. Тепер Шарій не проводить акції більше ніж на 20 людей. Забігли, знялися десь і розбіглися. Тепер вони вже такі речі собі не дозволяють. Знову таки, поліція ні чорта не робить, відповідно Аваков ні чорта не робить.

«Патріоти за життя» — це публічна історія. Наприклад, Рабинович і Медведчук мають по охоронному агентству. В них величезна кількість штиків. На порядок більша, ніж в «Патріотах за життя». Найбільш одіозний це «Шторм» медведчуківський. Той, який захопив базу на Трухановому острові і ще декілька баз в Київській області. Це в основному воїни на Тверському тупику, де ми їх тоді заблокували і якраз тоді перший раз поліція не знала, що сто людей зі зброєю знаходяться на Тверському тупику, поки там не з’явився «Національний корпус». Мабуть, не знала.

От «Шторм» — значно небезпечніші. Наприклад, коли попереднього року СБУ завітало на Труханів острів, виявилося, що там стоїть люстра, тобто техніка надзвичайно дорога — сотні тисяч доларів, для прослуховування мобільних телефонів і звичайного зв’язку. Мало того, це кримінальний злочин взагалі. Але, наскільки мені відомо, після розборок в прокуратурі їм цю люстру віддали. І зброю віддали. У 2020 році там був наліт СБУ, який закінчився нічим. Зброю віддали і люстру віддали, записи віддали.

Ну ти ж розумієш, що люди, які зустрічаються на дні народження Суркіса, навряд чи один одного образять.

Згоден. Так от, Кива — це з клоунського. Це бойове крило-клоун, близьке до напрямку зелених і так далі. А є абсолютно серйозні структури, які вони не активно світять. Які є основною їхньою, умовно, ударною силою. І до останнього часу ці структури постійно розширювалися, тобто вони збільшували їх кількість. І не поліція, ні Служба безпеки України, ніхто з цього приводу абсолютно нічого не робив, поки ми не почали. Ми чекали, ми звертали на це публічну увагу і тому подібне. Але поки не почали насправді рухатися, поки не почали зривати їхні акції, блокувати там, де вони зі зброєю, протистояти. Хоча це неприємно. Хоча це займає час. Хоча потім ловлять хлопців ветеранів, а не Кивиних биків.

Але цим треба займатися. Тому що після цього, один, два, три рази все-таки привернули увагу поліції, служби безпеки, яка два тижні тому «Шторм» відвідала. Привернули увагу, все це почало відбуватися, і таким чином ми цю історію зупиняємо в прямому сенсі слова. Якщо б Аваков, Баканов, ще хтось, не помічали ще деякий час цю історію, то у них було би тисячі штиків, декілька тисяч штиків. А потім би у тітушні з’явилося б відчуття, що нічого страшного: брати у Медведчука гроші і виходити захищати їх акції і так далі, нічого страшного не відбувається. І тоді, окрім парламенту, як важеля впливу, медійки, як важеля впливу, економіки, як важеля впливу, інкорпорації своїх партнерів портнових, татарових і так далі у владу, вони б ще отримали силовий важіль, тобто вулицю. Тому з ними треба боротися.

Чому це не робить поліція і чи вона грається, знову питання не до мене. Але можу констатувати на тисячі відсотків одне: не робить. І знов таки Кива в даній ситуації — це такий собі фунт насправді. Йому виділив Медведчук якісь гроші, він зібрав декілька сотень уродів по всій країні. «Шторм», як структура, в рази небезпечніша і серйозніша. Людина, яка очолює «Шторм», значно потужніша, ніж Кива. Це такий собі депутат від ОПЗЖ Чорний. Це людина значно більше компетентна як силовик. Загроза це загроза. Тому що, якщо в них і так є майже всі важелі, які потрібні для того, щоб впливати на політику країни, і ще з’явиться силова складова, в тилу, це буде небезпечно. Тому, я вважаю, що з цим треба боротися, де тільки можливо.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В Латвии у норок впервые обнаружили COVID-19

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

МИД: Украина получила мощный сигнал солидарности от международных партнеров

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Украинский тяжеловес завоевал две золотые медали на чемпионате Европы

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Песков заявил, что в Украине «вот-вот может возобновиться гражданская война»

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Китай признал недостаточную эффективность своих вакцин от COVID-19

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

«Беспредел застройщиков»: прокуратура Киева открыла уголовное дело по факту снова исторического дома Уткина

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В Польше заявили о 99% эффективности вакцин от COVID-19

НОВОСТИ

Новая утечка данных из соцсетей: на этот раз в сети оказались данные 1,3 млн пользователей Clubhouse

НОВОСТИ

В Иране на заводе по обогащению урана произошла авария

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В Черное море направляются два ракетных эсминца ВМС США

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Кабмин утвердил перечень видов предприятий, которые получат материальную помощь в 8000 грн в «красных» зонах