БЕZ ОБМЕЖЕНЬ: ми 20-30 років не хочемо допомогти державі, але тепер хочемо, щоб держава нам допомогла

БЕZ ОБМЕЖЕНЬ: ми 20-30 років не хочемо допомогти державі, але тепер хочемо, щоб держава нам допомогла

Представники гурту зазначили, що не голосували за Зеленського.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» лiдер гурту БЕZ ОБМЕЖЕНЬ Сергій Танчинець та продюсер команди Олег Ходачук розповiли про знайомство з Зеленським, Ріфмайстером, про квоти на україномовний контент та вплив карантину.

Ви знайомі з Зеленським?

Ходачук: Я знайомий з Зеленським.

Давно?

Ходачук: Я з Зеленським знайомий. Я з ним не спілкувався з того моменту, як він оголосив про те, що йде в президентську кампанію.

Це принципова якась позиція чи не було можливості просто?

Ходачук: Зараз це принципова позиція. Я з ним знайомий, тому що мультфільм, який зараз ми закінчили знімати. Ми спілкувались з Володимиром Олександровичем, і він насправді реально дуже талановитий менеджер, і те, як він цим займався. Я бачив, як це все в них там влаштовано. Після того, як він оголосив про те, що йде в президенти, я з ним не мав жодної студії і вже безпосередньо мультфільм керував фактично сам, з людьми, які там залишались.

Вікіпедія пише, що одним з бенефеціарів вашого проекту «Без обмежень» був Максим Ткаченко — це директор, здається, «Квартал концерт», один фактично з цього бізнес-конгломерату «95 кварталу». І потім, коли він пішов у депутати, він переписав на когось свою частку, наскільки я розумію. Я правильно розумію, що фактично частина вашого проекту належить «95 кварталу». Ні?

Танчинець: Поки що так, але він пішов в депутати і він не приймає юридичної участі в проекті.

Ходачук: Це я на себе візьму відповідальність, я розкажу, тому що це була в принципі моя ініціатива. Знову ж таки, 17-й рік. Це далеко до того, як навіть Володимир Олександрович думав про, те що він буде балотуватися в президенти . Я почав вже працювати над мультфільмом разом з ним. І зрозумів, що коли мені поступила пропозиція від Сергія стати продюсером проекту «Без обмежень», кого ще я знаю в шоу-бізнесі, крім Сергія, і я зараз знімаю мультфільм? Володимир Олександрович Зеленський.

Я безумовно одразу йому подзвонив і попросив про зустріч і порадитись, щоб він міг запропонувати, як допомогти мені зробити цей колектив. І він сказав, що в нього є агенція «Квартал концерт», яка займається організацією концертів. В мене вже був тоді план, що робити велику кількість концертів. І нам на початках «Квартал концерт» дуже активно допомагав робити ці концерти. От і вся історія.

Танчинець: А потім стались президентські вибори. І ми якби собі займаємося музикою, вони собі займаються політикою.

Ви голосували за Зеленського на президентських виборах?

Танчинець: Ні.

Ходачук: Я не голосував за Зеленського.

Я бачив, як ви брали участь у публічному обговоренні справи Ріфа. Ріфмайстера, який перебуває зараз за гратами за обвинуваченням у вбивстві журналіста Павла Шеремета. І ваш меседж був такий, що ви в це не вірите, що ви вважаєте це свавіллям. А чому ви не вірите? Ви знаєте Ріфа?

Танчинець: Ми бачились декілька разів, десь на якихось музичних тусовках. Десь буквально за якийсь зовсім невеликий час до його затримання ми з ним перетинались теж по справах. Я не можу назвати його своїм закадичним другом, але я знаю, що це людина шоу-бізу, ми з ним перетинались, десь щось випивали разом. Тобто ми приятелі.

І мені цього достатньо, цих знань Антоненка, достатньо для того, аби сформувати собі в голові, докладаючи до цих вражень від знайомства з ним те, що я бачив слідством ці докази. Там явно не він на цих відеокадрах, і складаючи все це до купи, мені здається, що це не він. Ми бачимо іншу людину.

В підтвердження якби були стовідсоткові докази його участі, я думаю, це слідство було би вже завершено, за два-три місяці був би вирок суду, і ми би вже знали з вами правду. Такий довгий час 550 днів ніхто нічого не говорить, нічого не відбувається, це, мені здається, теж є доказом того, що вони не знають, як вийти з цієї ситуації.

Я просто можу сказати, чому я не вірю. Я частково ознайомлений з матеріалами справами, я брав інтерв’ю в адвоката, я брав інтерв’ю у Юлії Кузьменко, яка проходить так само обвинуваченою у цій справі і я був на офрекорд, який поліція влаштовувала для певного кола журналістів.

І коли я ставив питання начальнику слідчого управління, начальнику кримінальної поліції, заступнику міністра Геращенко, вони надавали відповідь. А я, як колишній прокурор, я ці питання типу вмію ставити і знаю, де зазвичай зарита собака, коли справу фабрикують. І от на цьому власне базується моя впевненість. І мені цікаво, на чому базується впевненість інших людей. А ви вірите?

Ходачук: Звичайно, що ні. Моя впевненість базується на тому, що якщо людина сидить майже два роки за гратами і людина не представляє ніякої небезпеки для суспільства, за яку можуть підписатися, я впевнений, купа людей, які мають авторитет в цій країні, і вони виступили поручителями того, що він ніде не втече, буде співпрацювати зі слідством. І за два роки немає реальних свідчень. Слухайте, ну як можна йому вірити. Ну от поясність, яка здорова людина може цьому повірити.

Я взагалі не розумію, як можуть люди, які обвинувачуються у скоєнні умисного вбивства шляхом закладення вибухівки в автомобіль в центрі столиці, бути не за гратами? Себто, якщо ви їх випускаєте, у вас немає доказів. Якщо суд їх випускає, у вас немає доказів. Це формальна логіка, це лезо Окама.

Танчинець: Моя логіка наступна. Змініть запобіжний захід, відпустіть людину до родини і потім вже займайтесь своїм слідством. Тому що він просто так без звинувачень сидить 550 днів з гратами.

Що не так робить влада?

Танчинець: Без поняття. От що нам всім з вами не подобається? Нам не подобається війна, правильно?

Мені може не подобатися дощ, але я не знаю, як на це вплинути. А ми не можемо вплинути на війну. Тому що на нас напали, на нас агресія спрямована. Якщо б ми нападали, то можна було б тут уже виходити в країні, як це робили в Сполучених Штатах під час В’єтнаму. Але ми ні на кого не нападали.

Мені вона не подобається, звісно, я не хочу, щоб гинули мої друзі, знайомі і просто співвітчизники, але ми не можемо на це вплинути. Я маю на увазі, всі мають якісь зауваження до влади. Можливо, в бізнесі, можливо, в сфері культури, можливо, в гуманітарній чи якійсь там іншій політиці. В нас же дуже багато експертів в сфері міжнародної дипломатії.

Ходачук: Мені дуже не подобається тотальна корупція на багатьох щаблях влади. Я як людина, яка стикається з багатьма різними процесами в бізнесі і в економіці, я просто бачу. Причому отакий от хаос: кожен царьок на своєму місці вважає, що він може щось з тебе дерти. Це в багатьох речах. Від низу до верху зараз є. Мені не подобається багато економічних рішень. Точніше відсутність їх.

Мені не подобається, коли влада звітує про свої економічні звитяги тим, що вона запозичила сьогодні чергові 10-12 млрд на аукціоні з продажу ОВДП під 12%. Причому за день до цього НБУ видав рефінансування 10 млрд банкам під ці ж ОВДП під 6%. Мені не подобаються такі рішення. Я розумію, до чого це веде з економічної точки зору. До відсутності кредитування, до витіснення інвестицій. Це просто будь-який економіст вам скаже.

Мені не подобаються речі в міжнародній політиці. Цих речей достатньо. Є і правильні речі. Але вони просто до кінця не робляться. Правильні речі були про ринок землі. Ми його начебто запустили і якось так кострубато-недолуго, що побачимо, до чого це все призведе в остаточному режимі. Це ж такий економічний блок. Про це можна окрему передачу знімати, Сергій.

Про економічний блок?

Ходачук: Про те, що не подобається у владі.

Це перша програма за участю творчого колективу, в якій пролунало слово ОВДП. Я все чекав, коли у вас ввімкнеться фінансист.

Ви взагалі стежете за новою українською музикою?

Танчинець: Я здебільшого отримую музику через радіо, відверто кажу. Коли десь в дорозі і радіо немає, тоді я вже юзаю якісь свої плейлисти в iTunes. Радіо слухаю стильне з новим роком і музикою зі смаком, це моє улюблене і декілька таких українських радіостанцій, які піарять конкретно українську музику.

І станції, на яких багато хітової музики. І там є багато, дякуючи і роботі артистів, і програмних директорів радіостанцій, і квотам, багато української музики, яка вартує уваги. І тої, яка не вартує уваги, там майже нема. Все змінилось буквально за останніх три роки, і це надзвичайно круто.

Тобто квоти працюють?

Танчинець: Так. Я їх називаю квоти животворящі. Вони створюють для людей, музикантів і для тих, хто споживає цю музику, величезну послугу.

Як ви вважаєте, квоти вони мають бути саме на україномовний контент чи ми могли б англійську і українську якось поставити поруч в цьому плані. Ні? Чи краще просувати україномовне?

Танчинець: Україномовне. Коли ми дійдемо, там через якийсь час, в нас буде багато україномовного контенту надзвичайно якісного, і ми вже будемо потребувати вивчення англійської мови на рівні більшому, ніж зараз. То можна там якось вмикати якісь інші мови, не конкретно англійську мову.

Ходачук: Насправді, Сергій, це дуже круте питання ви підняли. Просто нереально круте. Чому? Тому що, коли ви спитаєте багатьох блогерів, які популярні. Чому українські і чому ви робите контент на російській мові, що він відповість? Тому що ринок. Тут Казахстан, Росія, Білорусь. Але насправді ринок англомовний, він набагато ширший.

І те, що ви задаєте питання, воно насправді набагато глибше. Я розумію, що ви задали його свідомо. І можливо, квоти на англійській мові для того, щоб ми все-таки подивились туди і намагалися стати популярними, український шоу-бізнес, там на заході. Це абсолютно логічно. Тому що, якщо до вас приходить такі апологети руського міра, як цей от Балашов недавно був і розказував про те що, звичайно «руський язик, потому што тут всє говорят на руском».

Російськомовних 300 млн і скільки англомовних в країнах. Набагато ширший ринок. І це насправді питання, яке заставляє замислитись про те, що, можливо, це і варто в якісь моменти дійсно робити. Але просто це треба зробити після того, як не буде, коли ви відкриваєте Apple, оцього…

Простирадла російської музики.

Ходачук: Так. От ви чітко висловились.

Я просто от трохи не згоден з Сергієм у тому плані, що коли настане момент, коли ми потребуватимемо англійську мову трохи більше знати. Насправді краще знати англійську мову потрібно вчора. Тому що ми частина глобального світу і інакше ніяк.

Танчинець: Я погоджуюсь. Але квоти введені на радіо для того, щоб дати можливість україномовним артистам створювати україномовний контент. І зараз думати про англомовну, навчання держави англійською мовою за рахунок того, щоб відібрати в українських артистів квоти, то я не погоджуюсь з цим.

Але є грузинський досвід. Є грузинська і англійська мова, вони пліч-о-пліч ідуть постійно.

Ходачук: Чим швидше ми туди переорієнтуємо молодь. Мій старший син, в нього західна освіта. Він все дивиться англомовним. І в нього ніколи в голові оце от «руській мір» і все що, пов’язано з тим, він ніколи навіть в ту сторону не буде дивитись. І він завжди буде цементуючою основою розвитку України. Я впевнений, що наше майбутнє там.

І тому і державна, в тому числі політика, мають бути спрямовані на те, щоб оцей от вектор поступово став більший, домінуючий в нашій країні. Безумовно, це треба зробити. Спочатку укорінитись українською мовою, але поступово, можливо, якісь квоти. Поступово, декілька відсотків, це було б, мені здається, круто.

Танчинець: Втримати би ці українські квоти.

Ходачук: Так. Українські квоти, безумовно, потрібні.

Що держава мала зробити, але не зробила для української сцени?

Танчинець: Нічого.

Нічого не зробила чи нічого не мала?

Танчинець: От мене дуже дивують інтерв’ю, якісь цілі передачі, коли збирається купа топових артистів і починають: «А шо нам дала держава». Помітьте, так говорять люди, які палять листя восени, які викидають окурки, я не хочу образити всіх тих великих артистів і топових артистів України, які так говорять і мають претензії до держави, але я хочу сказати, що більшість людей, які кидають окурки, розбивають пляшки у під’їзді, їхня головна зараз фраза: «А шо нам дала та держава».

Артисти що дали державі? Як правило, податки нуль, якоїсь величезною супер-пупер роботи для популяризації української ідеї, національної ідеї — їх на пальцях можна перерахувати цих артистів, які цим займались і про це думали. А потім, коли стало скрутненько трошки, то почали кричати: «Де допомога?». Тобто ми 20-30 років не хочемо допомогти державі, але тепер хочемо, щоб держава нам допомогла.

Ну це типова позиція українського виконавця.

Танчинець: Я так не вважаю. Нам держава не винна нічого.

Ходачук: Це в багатьох різних дискусіях, це стосується зараз про те, що ми говоримо про артистів, про бізнес. Знаєте, от відповідь на питання, що тебе дратує більше всього в наших людях. Я знаю, ви багатьом задаєте це питання. От мене якраз дратує те, що от вони сидять і чекають, що має хтось для них зробити. Щось дати, щось принести, якісь навантаження зняти.

Це не погано, але ти спочатку купи хоча б лотерейний квиток. Хоча б щось почни робити сам. Якусь ідею. Просто в якомусь місці, все ж там на подвір’ї не кидати недопалок, це так умовно. Просто намагаюсь щось сам зробити. Купи лотерейний квиток.

Карантин. Як вплинув карантин на гурт «Без обмежень» і на бізнес з цим пов"язаний?

Ходачук: Оголив ще більше наші творчі здібності.

Танчинець: «Голь на видумку хітра». Коли почався карантин, ми, гурт, який до того три роки безперервно знаходився на концертах, безперервно, три роки. За три роки ми відіграли 200 з чимось концертів.

Ходачук: 2019 рік — рік, який передував пандемії, ми відіграли 174 концерти.

Танчинець. 174 виступи за один рік. І як би ми в такому режимі знаходимося, і тут 10 березня…

Ходачук: У нас був розписаний 2020 рік так само з концертом, який закінчується на день Незалежності на Олімпійському. І з кінця 2020 мав стартувати світовий тур «Без обмежень», який би склав 50 міст. 36 міст вже вийшли в продажу. Тобто у нас було розписано в 19-му році на два роки вперед.

Танчинець: І тут 10 березня нам говорять… Ну ми приїхали по домам. Сіли, сидимо. Що буде? Якісь починають в мене там історії з постійним онлайн-інтерв’ю. Всі починають робити онлайн-концерти. Ми посиділи трошки, зробили свій онлайн. Вже коли всі закінчили грати свої онлайни.

Ходачук: Це теж не тривіально, ми онлайн-концерт зробили в аеропорту Бориспіль, біля літака, з гарним освітленням.

Танчинець: Він називається «Транзитна зона», якщо вам цікаво — подивіться його на нашому ютубі. Ми відіграли цей онлайн і як би далі треба продовжувати теж щось робити. Дзвонить наш ще один такий, він частина нашої команди, які організовують більшість концертів для «Без обмежень».

Він дзвонить і каже: «Сергію, в мене або геніальна, або дурацька ідея». От я тобі зараз її вискажу, ти оціни і давай приймати якесь рішення. Він розповідає концепцію типу автокінотеатр. Я не знаю, чому до нього ця ідея нікому в голову не прийшла. Я зразу дзвоню Олегу, кажу: «Олег, тут треба це реалізовувати відразу».

Ходачук: Вона достатньо трудоємка. Так просто сказати: «Давайте автокінотеатр».

Танчинець: Насправді це майданчик розміром 110 на 130 квадратних метрів, тобто це два футбольних поля. Треба покрити їх світлом, звуком, екранами, логістикою.

Ходачук: Сцена уже не така має бути на підйомі.

Танчинець: Якийсь кейтеринг і так далі. Це все треба робити. Це середнього розміру фестиваль в кожному місті, в яке ми поїдемо. Ми зробили таких 13 міст. І всі вони пройшли кльово. Це така атмосфера, що навіть словами важко.

Ходачук: Це на 400-500 машин було в кожному місті. Ми всі 13 концертів робили на летовищах в великих містах.

Танчинець: Крім Полтави. Там було біля ТРЦ. Ми б зробили більше тих концертів, просто не було технічної можливості, не було таких майданчиків. 12 летовищ і один великий паркінг біля ТРЦ в Полтаві. І 450-500 автомобілів одночасно клаксонять, фарами блимають. Це круто. Це такі от мурашки. 29 травня село Крупа під Луцьком відбувся перший концерт. Я просто ніколи не забуду цих емоцій. Дуже крута історія.

Ходачук: Я на цьому концерті теж був, це зовсім по-іншому, коли клаксони, коли мигають фарами. І ці всі 500 машин одночасно роблять. Це таке відчуття, мало дуже я таких переживав. Це дуже круто.

Танчинець: А потім карантин. Потім почались танці. Якби не карантин, мене би не було на танцях.

Танці з зірками?

Танчинець: Так. Воно в нас все це було розписано, і в мене не було би ніякої фізичної можливості прийняти там участь. І так склалося, що карантин мені допоміг. Я категорично був проти. Просто категорично. Ми говорили, декілька разів зустрічалися.

Все ж таки я зрозумів перспективу цієї історії, що це важливо насправді. І так, я себе трошки вмовив. Але коли вийшов перший, другий ефір, я отримав таке задоволення. Я вже тоді по-справжньому намагався не вилетіти і танцювати. Ми танцювали до 11-го ефіру.

А що важче? Танцювати чи концерт відіграти?

Танчинець: Танцювати, це неймовірно важко для музиканта, рок-музиканта, для якого це ідеологічно все протилежне. Але це дуже крутий досвід з фізичної точки зору. Це крутий досвід. Я дуже задоволений тим, що ми там були.

Ходачук: Бачте, ми перестрибнули трошки. Я хотів просто дві тези сказати. З 2018 по 2020 викинувся. В 2019, в якому 174 концерти в нас відбулось. Я просто хотів дві тези сказати. Те, що зрозуміло, що концерт в Палаці спорту — це такий вже навіть стрибок, я би сказав, на зовсім іншу шабельку в якомусь ранзі. Тому що не так багато артистів, виконавців можуть зробити і зібрати Палац спорту. І зрозуміло, ми цим скористалися. Я розумів, що якщо ми зробимо Палац спорту вщент забитим, то до нас будуть вже зовсім по-іншому ставитися.

Це вже і цінник інший, так?

Танчинець: Так. Просто коли ти можеш зібрати 10 000 людей, які прийшли, трушно прийшли на тебе. Ми нікому не роздавали квитків, ці люди захотіли прийти і почути «Без обмежень», побачити, що буде відбуватись, і отримати від цього задоволення. Ясно, що на цей концерт ми заздалегідь зробили нормальний цінник. Тому що людям важко все рівно давати великі гроші, тисячі гривень, це дуже важко фінансово собі дозволити в наші часи.

І були абсолютно демократичні ціни. Це була одна з тих умов, на які ми були готові. Ми розуміли, що це нам потрібно, тому що люди хочуть і просто мусять побачити «Без обмежень» в одному з найбільших майданчиків України. Це крута історія.

Ходачук: Так. І прямий ефір був на М1, який там більше мільйона людей дивилися. Ми статистику потім збирали. І дуже, що важливо, що зрозуміли, це надало додатковий поштовх до популярності. Якщо ми у 18-му році самі проводили ці концерти. Організаторські, рекламні щити якісь, оголошення розклеїли. Цінник правильний, неправильний. Тобто, ми на власних помилках вчилися.

Вже остаточно після цього концерту, то організатори просто вже знали, що «Без обмежень» — це про успіх. І до нас дуже багато організаторів приходило. Потім в нас вже викристалізувались два організатори. І в нас був такий цікавий досвід, коли ми організовували великий тур. Це коли в 2019 році ми на співочому полі відкрили наші концерти, поїхали в тур. Ми організовували його таким чином, що в нас було два великих організатори, яким ми вже довіряли, знали. І вони обидва, кожен хотів зробити цей тур.

Там і гонорари кожен підвищував. І ми зробили достатньо цікаво. Всі ми в дитинстві грали у футбол. І ми зробили, знаєте, як раніше було, обираєш два капітани, і кожен тягне по гравцю. І ми так теж. Посадили двох організаторів, був у нас список на сто міст. І кожен тягнув, в якому він місті буде проводити концерт. Це просто отака цікава історія, наскільки ми відродили конкуренцію, наскільки став цікавий гурт «Без обмежень» вже для тих, хто робить український шоу-бізнес.

Хто з українських виконавців сучасних користується найбільшим респектом у вас? кого ви поважаєте найбільше?

Ходачук: Океан Ельзи, Бумбокс.

Танчинець: Я поважаю людей з позицією, яка близька мені, і знову ж таки не буду оригінальним, дійсно Океан Ельзи, Святослав Вакарчук, Андрій Хливнюк. Є ще багато інших. Ну, Святослав Іванович — він же один з перших, хто вжарив конкретно рок-н-рол в країні на серйозному такому шоу-бізнесовому масштабі. Потім це зробив Андрій Хливнюк. Тепер це робить «Без обмежень».

Ходачук: Це вже було без долі іронії.

А хто користується найбільшим дизреспектом?

Танчинець: А їх нема в країні, як мені здається зараз.

Немає виконавців, яких ви не поважаєте?

Танчинець: Ти ж сказав найбільше.

Ходачук: Ну, є такі безумовно, але ввічливість, наша вихованість, ми не будемо це озвучувати.

Танчинець: Ну я точно не буду.

Ходачук: Я теж не буду. Тому що це можуть бути якісь їхні помилки, щось люди зробили, чого зовсім не хотіли. Ну, треба прощати людей.

Поплавський — це зло.

Танчинець: Це фрікавство.

Як на мене, ця людина культивує образ от такого карикатурного, в радянському сенсі слова, даруйте, хохла. Плюс сексизм.

Танчинець: Ну, злом прямо я б це не назвав. Короче, лайк чи дизлайк — дизлайк.

Ходачук: Я, чесно кажучи, не цікавлюсь творчістю Поплавського, я не знаю, що він робить.

Танчинець: Ні, ну його образ нам всім зрозумілий, всім, напевно, також.

Ходачук: Я просто це не дивлюся, не слухаю. І навіть не хочу думати про це, що це таке, мені достатньо речей які заповнюють моє середовище, мій світогляд, і там немає місця Поплавському.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Компания Colonial Pipeline заплатила хакерам $5 млн выкупа — СМИ

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Суд отправил Медведчука под круглосуточный домашний арест

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В Минздраве раскрыли стоимость одной дозы вакцины от COVID-19

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Украина и Франция подписали четыре соглашения на сумму более €1,3 млрд

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Уклонение от налогов и присвоение средств: в «Киевпастрансе» и «Киевском метрополитене» проходят обыски

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

«Якби я був президентом України, я б, у першу чергу, займався розправою з політичними опонентами», — Володимир Петров

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Из Украины выдворили «криминального авторитета» в Россию

НОВОСТИ

В Моршине уже вакцинировали от COVID-19 61% населения

НОВОСТИ

В 2023 году аэропорт «Киев» закроют на 8 месяцев. Будут строить новую полосу

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Обыски у Палатного проведены в рамках дела о «крышевании» нелегальной торговли — прокуратура

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

ГБР назвало основные причины крушения АН-26 с курсантами под Чугуевом