Iсторик Олександр Алфьоров: Ярослав Мудрий очiкував пришестя Христа

Iсторик Олександр Алфьоров: Ярослав Мудрий очiкував пришестя Христа

Вiн також вважає, що секрет княгинi Ольги полягає в її болгарському походженні.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч Олександр Алфьоров розповiв про історію Київської Русі, заснування Москви, будівництво Ярослава Мудрого та життя інших князів.

Ми часто говоримо про Київську Русь як про колиску слов’янства. Якою державою насправді була Київська Русь? Наскільки це була велика держава, і чи була це держава взагалі в загальноприйнятому сенсі слова? 

От відразу наголошу на історичному міфі, який тут відчутний був: колиска слов’янства. А ви не запитували себе, а який основний народ став слов’янським народом в 20-му сторіччі?

Українці. 

Безперечно, для нас це так. Але ми пам’ятаємо цю міфотворчість, коли танки советської армії рушили на Берлін і були слов’янські народи. І основним слов’янським народом став так званий рускій народ. І це вже перший міф, тому що слов’яни — це величезна кількість держав, народів, ми говоримо про Чехію, яка виникла з Великої Моравії, про Польщу ми говоримо, про інші слов’янські держави, Болгарію, ми говоримо і про Русь в тому числі.

І от наприклад привласнення слов’янства відбувається у 20-му сторіччі через оці от моменти, що от рускіє — це головні слов’яни. Тому Русь не була дійсно колискою слов’янства, це була одна зі слов’янських держав, яка, будучі за своїм характером імперією, володіла іншими неслов’янськими народами. Які були на схід, які були на північ, які були в тому числі і на південь.

Тому що ті так звані половці, які просили наших князів допомогу перед монголами, це була частина нашої держави. Дуже велика дискусія іде з приводу терміну: Київська Русь чи Русь чи Древняя Русь чи Московська Русь. Була держава Русь. Грецькою мовою «Росіас». Держава, яка існувала з IX сторіччя і продовжила своє існування. Ми є прямими правонаступниками цієї держави.

Проте у XVIII- XIX сторіччях намагались пояснити, чому є Російська імперія, чому от ця династія, яка там сидить, незрозумілого походження, тому що це вже не Романови, це точно не Рюриковичі, це якась німецька династія. Плюс Катерина ІІ. З її сином незрозуміла історія, від кого він. І от таке було пояснення, хто ж вони є.

І виникла от така думка, що прийшли монголи, Русь спустошена, люди перебрались на північ, Новгород, Володимир, там продовжилось існування держави, а тут залишилися пустки, якісь грабіжники, якісь кочовики, утворили тут щось таке маргінальне, яке потім квакали і казали, от ми з Гетьманщини. Насправді ми бачимо, що відбувається величезний злам вже цивілізаційний. Це 1240 рік.

Монголи прийшли на Київ, взяли Київ. В той же час Данило Романович шукає собі корону, щоб очолити хрестовий похід проти монголів разом з європейськими лицарями. А Олександр Невський в той самий час бореться проти лицарства на стороні орди. По суті, проти наших союзників. І оце є першим таким зиском.

Бачимо, що Русь як тоді вже не існувала, вже ті північні та східні народи, які заселяли нашу державу, вони ментально все ж таки визріли. І власне у 19-му сторіччі починається гра в терміни. Як зробити так, що Русь — це не Київ. Бо Київ же не забрали до кінця. Хоча навіть Олексій Михайлович у 17-му сторіччі прагнув перенести столицю до Києва з Москви.

До речi, і Микола ІІ теж мав такі тенденції перенесення столиці в Київ. І ось у 19-му сторіччі побудувалась така величезна машина: ось була Русь Київська, перед нею була Русь Новгородська, Рюрик прийшов з Новгорода до нас. Але монголи розбили цю державу, стала існувати інша Русь: Новгородська, Володимирська, Тверська, Московська, Рязанська.

Ну на початку 20-го сторіччя почав існування термін Жовта Русь — це Китай, Маньчжурія, яку хотіли росіяни власне захопити. Тому гра в ці назви, вона призвела до того, що нам просто дали маленьке місце в цій історії. Але коли дізнались, що Новгород насправді 930-40-х років побудови, то почали конструювати іншу державу, яка мала назву Дрєвняя Русь.

Що таке Дрєвняя Русь? Ну, була дрєвняя, стала новая. Ну нова — це те, що Москва, Санкт-Петербург Ленінградської області. Оце новая Русь. Тобто продовження. І цікаво, що цим терміном — «Київська Русь» — намагались у 17-му сторіччі нам вказати місце.

Тобто це саме по собі як би збиває саму семантику, певний семантичний приціл.

Так. От ви хронологічно знаходитесь тут, перед вами була Новгородська Русь, тут Київська Русь, потім монголи. Тобто нам дали свою хронологічну нішу. І в чому є геніальність Михайла Грушевського і інших авторів, коли наприкінці 19-го на початку 20-го сторіччя написали свої історії з назвою історія України-Руси. Це був абсолютний виклик імперській ідеології.

Чому Грушевський і друкувався у Львові. Це був виклик імперській ідеології, що Україна є Русь. І навіть не дивлячись там на політичні моменти з Михайлом Грушевським, якісь там історичні бодання, ми говоримо про те, що ця людина, яка вклала нам назву Україна-Русь.

Проте от у 20-му сторіччі, під час совєтської доби, почали більше звертати увагу на термін Древняя Русь. І от образливий термін «Київська Русь» почали навпаки підтримувати українські історики-патріоти для того, щоб носом тикати. Тобто ми озброїлися терміном, який нам спочатку був ворожим, чужим.

І от цей період якраз засвідчує дуже яскраво, що на сьогоднішній день ми програємо навіть в цій термінологічній війні, тому що за кордоном Русь, це «Руссія», це Росія. «Раша». І коли кажуть Old Russia, європейські колеги не розуміють, навіть в цьому прикладі ми змушені повертатися до терміну Київська Русь, для того щоб демонструвати, про яку ж державу йдеться. Тому все не дуже просто з історією Київської Русі як з центром слов’янства.

Князь Володимир. Дуже контраверсійна персона. Хтось вважає його великим державником, хтось закидає йому, що він зробив не той вибір, який би мав зробити під час хрещення Русi. Хтось називає його братовбивцею. І взагалі, якщо взяти його як історичну персону, це герой чи антигерой?

Звісно, це герой. Я скажу, чому. Але це питання з підвохом, тому що ми потрапляємо в дуже потужний міф. Герой, тому що ми можемо багато разів говорити про те, що він вбив, про те, що Рогніду цю половську Володимир згвалтував на очах батька та братів, які вмирали.

Можна дуже багато речей говорити про той час, але це був той час. Інакше володар не міг себе поводити. Якщо б володар того часу допускав би слабину перед своїми вояками перед аристократією, то це був би володар, при якому була купа сірих кардиналів. 

Не міг він собі дозволити сказати, що ми глибоко стурбовані. 

Тому Володимир дійсно герой. Герой нашої історії. Але за нього зачепилася величезна така міфологічна концепція. Ну подивіться, в Москві поставили пам’ятник Володимиру Великому. 

Навіщо він їм? 

Я от питаю, чому забули йому тризуб долучити до пам’ятника. От подивіться: є перед ним, до його діяльності буквально 20-30 років, княгиня Ольга, його бабка. Яка їде до Константинополя, її приймає імператор Візантії, посольства, її сприймають як голову держави іноземної. Її називають княгиня Русі. Вона є християнкою, що в принципі її вводить у коло християнських монархій тодішньої Європи.

Тобто вона, за Повістю Временних літ, робить об’їзд кордонів, робить погости, адміністративні центри території для збору данини. Тобто вже у Ольги ми бачимо чітко, що в неї держава. Яка визнана Візантійським імператором — центром світу. Чому до Володимира таке ставлення? А тому що за часів Ольги етнічні території Московського князівства не входили до цієї держави.

А за Володимира вона почала входити. Тому росіянам зараз потрібно чіплятися за Володимира, тому що їхні території з’являються в складі Русі тільки з часів Володимира, а не з часів князів, що були раніше. 

Тобто це абсолютно в контексті їхньої пропаганди?

Абсолютно. Тому що якщо б вони почали верифікувати Ольгу так як Володимира, ну вона рівноапостольна, тоді б сказали, а де, вибачте, ваше місце Москви чи там Санкт-Петербурга. Немає цих територій в складі Руської держави. 

Ольга вважається, ну по-перше, вона свята, і при цьому всім відома ця історія, як вона помстилася за вбитого чоловіка. І вона взагалі вважається таким от взірцем української жінки, такої сильної, рішучої, вольової, яка здатна взяти на себе чоловічу відповідальність і при цьому вона хитра, вона підступна.

Я взагалі вважаю хитрість і підступність дуже класними рисами. Тобто цих рис не варто встидатися. Чому? Тому що коли до тебе приходить ворог або ворог вчиняє агресивні дії, то ти в принципі навіть в силу біблейських якихось канонів, ти в принципі можеш робити що завгодно з ним. І це нормально.

Але при цьому, наскільки все це правда, наскільки вона була от такою, якою вона зараз позиціонується? 

Справді говорять, в державах іноземних Ольгу називали хитрою. Тобто вона дійсно вдавалася до політики розмов з різними, але не виконання обов’язків, які на неї покладалися. Ольга була жорстокою. І це зрозуміло, бо такі були умови її існування. До речі, в постаті Ольги криється величезний секрет, про який ми теж не можемо говорити остаточно.

Перед нею Ігор був — князь, якого древляни роздерли між деревами. І правительницею величезної військової держави стає жінка. Не якийсь воєвода, не якийсь родич, а їх було багато. Династія Рюриковичей між Ольгою і Святославом переживає такий цікавий період, коли ефект пляшкового горлишка: родичів багато, а потім раз, і все зводить до Ольги і Святослава.

А потім іде далі розгалуження. Ольга мала свої якісь підстави тримати цю владу. І тому недарма є низка питань. Чому є князь Олег, який виховував Ігоря, і чому біля Олега поруч є Ольга, яка має те саме ім’я, тільки жіноче. Чи не Олегова вона? От два імені рідкісні зустрічаються поруч. От це питання. Друге. Я люблю жартувати, уявіть собі 19-те сторіччя, романтичні українські хати, стріхи, барвінок.

Виходить козак Василь, виходить його дружина Марічка і баба там іде така: о, народили дитину, як назвали? І Марічка гордо: Адельбертом. Порядні скандинавські імена Ігор (Інгвар) і Хельга (Ольга). І у них народжується син з ім’ям Святослав. Це історія про того самого Адельберта. Яка ж таємниця криється в тій ситуації. На мою думку, Ольга була не просто якоюсь дівчиною, яку привезли зі Пскова.

Не зi Пскова, а з Плескова — столиці Болгарського ханства, Болгарської держави. Вона була болгаркою, тому, наприклад, ім’я Володимир. Володимир — це син Святослава, онук Ольги, так? Ім’я Володимир в династії болгарських царів присутнє. Як і присутнє ім’я Бориса. Як присутні і інші імена. Очевидно, Ольга була болгаркою за походженням. І тому Святослав іде на Болгарію як тільки там помирає, власне, дядько Ольги. Тому Святослав має претензію на Болгарію.

Тому у нас будують Переяслав. На подобу Переяслава болгарського. У нас дуже велика історія. Навіть в джерелах нам коли кажуть прийшли майстри з Візантії, це частіше за все з Болгарії прийшли. Ну не буде з Константинополя хтось йти. Швидше викликати майстрів для побудови церкви з Болгарії. В Ользі криється величезний якийсь секрет. Болгарія — це Чорноморська територія.

Вона була певний час незалежною, от в часи вже Русі, до 12-го сторіччя, то вона вже була під Візантійським володарюванням. І тому майстри прийшли з так званої Візантії — це з Болгарії. І писемність у нас, до речі, Кирило-Мефодіївська традиція, все це йде сюди. Книжки з болгарських бібліотек наповнювали наші бібліотеки. Тому в Ользі є секрет. Очевидно, він криється в болгарському її походженні.

Чи правда, що Ярослав був таким освіченим? І де його бібліотека? 

Його бібліотека присутня, вона існує, вона нікуди не ділася. Справді, у нас є згадка про те, що він наказав при Софійському монастирі робити бібліотеки. Це були установи, де книги збирали, переписували. На сьогоднішній день невідомо, де бібліотека Ярослава Мудрого, але ми знаємо, що при багатьох монастирях, при всіх монастирях були власні бібліотеки.

Християнство — це релігія, яка передбачає під час літургії служби існування книги. Без книги християнство не діє. Це читання Євангеліє, це читання літургійних текстів. Тому коли Володимир приймає на державному рівні християнство, у нас виникають величезні центри з переписування книг. І очевидно, що Володимир ще засновував ці бібліотеки. Де ділись ці бібліотеки?

Питання в 13-15 сторіччях. Більш темних в цілому для історії і Європи і України-Руси. Ми не пережили цих періодів. І я тут завжди наводжу приклад, коли ще у 20-му сторіччі казали, що Русь була неписемною. Чому? Тому що немає пам’яток писемності. Що писемність зберігалась тільки в монастирях. Потім почали знаходити такі палочки для писання на воскових дощечках.

Потім знайшли берестяні грамоти в Новгороді, потім почали звертати увагу на написи, так звані графіті на стінах соборів. І зрозуміли, що писемність була. Кожну грамоту князівства, духовенства скріплювала печатка. І от на сьогоднішній день у нас з часів Київської-Русі лише одна грамота, Мстиславова грамота, яка збереглася. Це 1130 роки. Лише одна грамота. Що давало нам розуміння, що не було писемності.

А тут, на сьогоднішній період, ми мамо в своєму користуванні понад 10 000 свинцевих печаток, які були при грамотах. Грамота зітліла, печатка залишилась. Я просто наведу приклад, це ті от так звані булли або печатки свинцеві, це все одно що пломба на лічильниках. Такі свинцеві, ми всі прекрасно знаємо. Ось так от опломбовувалися документи в той час.

Тобто понад 10 000 печаток з 11 по 12 сторіччя. Але тільки одна грамота залишилась з того часу. Чи був Ярослав писемним, ми не знаємо. От його син Всеволод був князем, він був батьком Володимира Мономаха. От Володимир Мономах писав про свого батька: батько був дуже розумний, п’ять мов знав. П’ять мов. І багато істориків намагаються дізнатись, які мови він знав.

Ну свою руську мову, грецьку знав, бо дружина була гречанкою, очевидно, знав скандинавські мови. А от наприклад його печатка князівська, їх відомо понад 28 різновидів. Тобто 28 не екземплярів, а різновидів. І от на всіх печатках завжди був один той самий напис грецькою мовою: «Господи, поможи рабу своєму Андрію Всеволоду».

І от уявіть собі, що на усіх цих 28 різновидах, які мали в свою чергу десятки і сотні екземплярів, лише два різновиди мають граматично правильний напис. На останніх печатках при його житті цей напис грецькою мовою настільки зіпсований, що прочитати його неможливо.

І от питання, чи князь розумів, що він Великий князь Русі, що він не читає, що написано. Чому митрополит поруч сидить, не читає, що там неправильний напис. Знання передбачало в той час, що ти вмів говорити, але міг не вміти писати. Ти міг рахувати додаванням, але не міг мінусувати чи множити. До речi, читали тоді вголос.

Але все одно, позиціонування Ярослава як людини, яка почала займатись якимись духовними сферами, сферою освіти, пам’ятниками архітектури. Воно відповідало дійсності? Нащо йому це було? Це була мода чи це були, так би мовити, маркери благополуччя? 

Це було очікування пришестя Христа. Все, що ми знаємо про Русь і Ярослава Мудрого, це насправді ніщо інше як спроба очікувати Христа, і навіть ми коли говоримо, от історика невігласа можна відразу зрозуміти, от коли він каже «Повість минулих літ», «Повість временних». Слово «временних» не перекладається. Це протяжність, це процес.

І от «временні» — це позначка, тобто перед пришестям Христа. І от все, що ми говоримо про Ярослава, наприклад його урбанізацію, його побудову міста. Подивіться на Київ часів Ярослава. Золоті Ворота. Виїжджаєш в них, одразу церква Георгія, церква Ірини. Це копія виїзду в Константинополь.

Якщо Константинополь себе вважав другим Римом і це от право першості перетягував, то Київ перетягував на себе право першості в Єрусалима і Константинополя. Тобто вся сакральна будова тодішньої свідомості нашого князя Ярослава і його двору, вона вся була навколо того, що буде пришестя Христа.

І власне починається ця будова, щоб прозвітувати, що ми були таким народом, поганським, ми зараз стали лідерами християнських держав, ми охрестили величезні території, ми збудували новий Єрусалим. Київ довгий час називали, особливо у 17-му сторіччі, Новим Єрусалимом.

Тому Ярослав Мудрий міг не вміти ні писати, ні читати. Але в його свідомості він робив величезний проект формування сакрального простору Русі як держави, яка готова до пришестя Христа, і держави, яка буде врятована, «спасенна». Тому що в нашій ідеології тодішнього християнства, iдеї, у них народився Христос і був для них це засіб для того, щоб спастися. Ні, вони, не спасенні. Які тоді народи спасенні?

І Русь себе за часів Ярослава вважала спасенним народом. І вся її політика, і вся її архітектура — це нiщо інше як демонстрація перед Господом, що ми маємо бути спасенними.

Софія Київська, один з найвеличніших комплексів. З якою метою так довго, так дорого все це відбудовувалося, і знову ж таки, чи є якась історія, яка розповідає нам про ухвалення цього рішення? 

Це величезне питання. Тому що ми бачимо хроніки Титмара Мерзебурського, архієпископа, який один з небагатьох, хто доніс нам події початку 11-го сторіччя, в цілому для Європи. І от він пише, що в 1018 році, це одні з його останніх записів. Він сам не був в Києві, але він з інформаторів дуже детально описує історію, як воював Ярослав за Київ проти Борислава, проти Святополка. До деталей.

Навіть, там, хто кого взяв у полон, хто з кого через що сміявся. І от Титмар описує, що в Києві в 1018 роцi був монастир Софії Київської. З іншого боку, ми знаємо, що у нас є дата освячення Софії Київської. І це середина 11-го сторіччя. У нас є дослідження з архітектури, які свідчать, що там дійсно не початок 11-го сторіччя.

Разом з тим є графіті, написи на стінах, якi датуються 20-ми, 30-ми роками 11-го сторіччя. Тобто питання Софії Київської лежить ще в площині дуже дискусійній і політизованій. Тому що начебто вважалось, що будували Софію Київську в Києві, потім ті ж майстри поїхали в Новгород будувати.

Виходить, що насправді Софія Київська була побудована ще за часів Володимира, бодай заснована як монастирський комплекс. І Ярослав Мурий виключно завершує побудову цього комплекса. Тому вона припадає на час заснування Володимиром, а остаточну крапочку поставив Ярослав Мудрий. Ярослав часто брав речі, які йому не належали, і розповідав, що це власне його винахід.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Северная Корея запустила баллистическую ракету на рекордное за пять лет расстояние

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Ирландские рыбаки вынудили РФ перенести морские военные учения

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Cанкции США на случай вторжения в Украину могут полностью разрушить экономику РФ, — NYT

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Энергоатом впервые запустил одновременно все 15 энергоблоков АЭС

$readalso[$i]->imageAlt
ИНТЕРВЬЮ

Iсторик Олександр Алфьоров: Ярослав Мудрий очiкував пришестя Христа

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Трехсторонний союз Великобритания-Украина-Польша. Как это будет и что даст

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Toyota разрабатывает пассажирский луноход с роботизированной рукой

НОВОСТИ

Во Львовской области перевернулся автобус, пострадали 14 человек

РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Сразу два украинских фильма победили на международном кинофестивале Sundance в США

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

У президента Чехии уничтожили секретный документ о причастности РФ к взрывам оружейных складов во Врбетице

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Американские СМИ сообщают о «напряжении» между США и Украиной, а немецкий Spiegel обратился к властям Германии с призывом разблокировать продажу оружия в Украину