Комiк Вiктор Розовий: справжній патріотизм в любові до країни

Комiк Вiктор Розовий: справжній патріотизм в любові до країни

Вiн також вважає президента України Володимира Зеленського патрiотом.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» український комiк, учасник проєкту на телеканалі 1+1 «Ігри приколів» Вiктор Розовий розповiв про ставленя до КВН, ЛГБТ, СССР та президента Зеленського.

Як ти ставишся до ЛГБТ-активізму? Чи мають люди право укладати одностатеві шлюби в Україні?

Мають. Да мені взагалі все одно. Мене це не хвилює. Хай вкладають, хай на паради ходять. Абсолютно все одно.

Ти сказав, що ліві зараз захищають нібито ЛГБТ рухи оці всі. Що ти мав на увазі?

Це якби лакмусовий папірець лівого руху. Бо якщо його немає, то це не ліві.

А чому так?

Ну свобода меньшинств, свобода просто людей.

Що поганого в цьому?

Нічого поганого. В ЛГБТ взагалі нічого поганого.

Ні, я маю на увазі в лівих рухах, які політизують фактично цю тему. Тому що ЛГБТ, воно ж може, в принципі це ж тема фізіології, наскільки я розумію. Правильно? І вона може існувати у відриві від політики. Як і будь-що.

Твоя, скажімо, гетеросексуальна ідентичність, вона ж може існувати у відриві від політики. Тобі ж не обов’язково казати, що «я трахаю свою жінку, тому що я виборець Порошенка».

Мені здається, проблема лівого от зараз, взагалі лівих, якщо взяти оце всесвітнє узагальнення лівих, це проблема в тому, що вони в правовому суспільстві намагаються просто якомога більше щаблів зайняти в правій ієрархії.

Тобто в якомусь капіталістичному суспільстві вони намагаються не змінити капіталістичне суспільство, а просто своїх якихось людей проштовхнути чим вище по цим щаблям ієрархії. От гендер-гепи, наприклад. От зараз нівелюються гендер-гепи.

Це погано чи добре?

Я думаю, що це не те що погано, це не те що не потрібно. Принаймні зараз в українських реаліях. Ми взагалі існуємо в такій парадигмі. От я, наприклад, плюс-мінус розбираюсь в політиці. Я знаю, хто такі ліві, я знаю, хто такі праві, я знаю, в чому полягає консерватизм, лібералізм, які основні принципи соціалізму. Я навіть можу сказати основних ідеологів анархо-корпоративізму і анархо-синдикалізму.

І ідучи на вибори, з чим я стикаюсь? З блоком Петра Порошенко, з блоком Юлії Тимошенко, Радикальна партія Олега Ляшка, Голос і Свобода. Хто, хто це? Слуга Народу. Що це? В якій ми взагалі політичній парадигмі живемо? Це такий абсурд. Тобто як партії можуть називатись просто гарним іменем. Я йду, я хочу голосувати за християно-демократів, наприклад. Де? Соціал-лібералів дайте мені.

Ну у нас християно-демократи — це Порошенко, напевно.

Ну непонятно. Як я маю про це здогадатись? Навіть якщо подивитись на Європарламент, там все зрозуміло. Як там, соціалісти є, ліві, соціал-ліберали, консерватори — все зрозуміло. Ми живемо не в політичній парадигмі, ми зараз скоріше живемо в геополітичній такій парадигмі, навіть в геополітичній невизначеності.

Ми живемо на стиці, перетині двох світів: Європейського Союзу і рашки. Тобто дужке сильних геополітичних гравців. І ми ще не визначили, куди ми йдемо. Чи ми європейці, частина європейської спільноти, чи ми ідем все ж таки до цих ностальгуючих оцих дідів і бабок, які там хочуть хліб по три копійки. Хто ми? Я читав передвиборчу програму Свободи, тобто Свобода — це не праві, як би нам хотілося.

Ні, це ліва партія фактично. Це так само, як думати, що, я зараз не порівнюю Свободу з націонал-соціалістами, але націонал-соціалісти в Німеччині — це була ліва партія, класична фактично.

Там просто у Свободи є пункт, тобто «я — український націоналіст» можна сказати, і от у Свободи є пункт про забезпечення діяльності профспілок і права на страйки. Тобто Карл Маркс би підійшов, пожав би руку Тягнибоку і поцілував би просто в губи. Ми живемо в геополітичній невизначеності. І оця геополітична невизначеність, що присутня в нашій країні, коли типу не зрозуміло взагалі, хто у нас ліві, хто у нас праві, що взагалі відбувається в країні, ми усуваємо гендер-гепи.

Ну у нас цих гепів немає практично. Точніше як, у нас не знають про їхнє існування. Тобто у нас є чоловік, жінка і все. У нас не артикулюється ця проблема. І я взагалі не бачу, якщо чесно, цієї проблеми. Просто не дозріли. В середньовіччі або мезозої обговорювати прошивку дванадцятого айфону.

Я про це і говорю. Ліві зовсім не займаються проблемами лівих. Не тим, чим вони мають займатися. Тобто в кінцевому результаті вся сутність лівих має бути в смерті держави. В переході від вертикалі до горизонталі. А у нас ліві займаються тим, щоб у вертикалі просто на вищих щаблях бути. Ну як у нас ліві, у всьому світі зараз ліві цим займаються.

Ну це якщо брати комунізм. Тому що соціалізм смерті держави не передбачає.

Ну в кінцевому результаті.

Ну якщо його розглядати як сходинку. Знову ж таки, це радянський концепт, який запропонував, до речi, Ленін, що соціалізм — це перехідна сходинка до комунізму.

Але все одно перехід від вертикалі до горизонталі. В любому випадку.

Так, але ліквідації держави — ні. Соціалістична мала бути держава, а комунізм мав бути, як, не знаю, як царство небесне.

Я не хочу порівнювати совок взагалі з соціалізмом, тобто там взагалі нічого соціалістичного не було, абсолютно нічого.

У нас соціалізм мав один вигляд...

Це був тоталітаризм.

Тоталітаризм, абсолютно так. Під соціалістичними гаслами.

Це був той самий російський імперіалізм просто з невігласами у владі, от і все. От мені просто цікаво, як комуністи, як це собі пояснюють, коли комунізм мав вести до смерті держави, а цей Сталін сказав, що прийдем до комунізму не через послаблення влади, а через максимальну її узурпацію. І всі комуністи такі «ну да».

І зараз навіть комуністи, які живуть, вони все одно міркують рамками сильної держави, сильної руки. Тобто ще одна абсурдність. А ця абсурдність, напевно, пов"язана з тим, що вони навіть якогось умовного Маркса не читали.

А нащо.

Ну да. Є радянський совок.

Головне — це тяглість. Бабця була жовтенятком.

Так. Напевне, це просто ностальгія по молодості оцього старшого покоління. Вони були молоді, вони були сильні, вони були красиві, вони кохали, і це якась така ностальгія за тими часами. Все рівно, скільки там, 75 геноцидів відбувалось в радянському союзі, всі рівно, зато хліб по три копійки.

Я думаю, що тут, напевно, Фройд радше працює. Я думаю, що в будь-якому разі і на хліб по три копійки всім чхати в принципі, і на ковбасу по два двадцять. Це Фройд. Хтось хоче смоктати *** як 50 років тому, а хтось хоче, щоб він стояв як ніколи. Можливо так. Ти ж згоден, що частково це може бути таке?

Не знаю, можливо, це така якась озлобленість на якесь нове, юне, стильне, красиве покоління.

А це ж також Фройд.

Можливо.

Наскільки важлива політкоректність? Наскільки важливо підбирати слова?

Неважливо взагалі. Неважливо абсолютно політкоректність. Я проти політкоректності. В любому випадку кожна цензура немає права місця бути. Це ж ярлики все. А ярлики з"являються від браку аргументів. Коли в тебе немає аргументів, то от я тебе назву сексистом. Ти сексист. І ти можеш це все зруйнувати одною фразою. Ні.

Ну це сексист, це не образливо. А якщо ти скажеш на мене, скажімо, «хохол», то я можу і в**ати. От мені це образливо.

Отут так.

Ну добре. Тоді в рамках якогось певного соціуму.

Це ж просто образа. Але мова політкоректності — це коли людей маркують. От не можна так говорити, бо це сексизм, ти токсичний, ти абьюзер.

Давай кансельнемо тебе.

Що таке?

Ну, cancel culture, культура скасування. Коли людину скасовують скрізь. Типу розривають з нею всі соціальні зв"язки. Як на мене, це називається «б**ть є**чий комсомольський бойкот». От коли ти щось робив неправильно в школі, то тобі там на раді дружини, от я комсомольцем не був, був піонером, от там оголошувався бойкот.

І от це те, що відбувається в рамках цієї cancel culture. У нас, до речi, наші пасіонарії, активісти постійно це використовують, які називають себе правими, хоча насправді ліві.

Та немає в Україні правих. Мені здається, що немає.

А що сказати про Азов, про Білецького?

Це збіг історичних обставин. Це наслідки пострадянського, посттоталітарного суспільства. От при всій повазі, але не праві це, не праві. Немає в Україні ідеї там, про імперію. Ну хто підтримує от завоювання Кубані, наприклад? Хто це підтримає? Да ніхто. Український націоналізм завжди будувався на ідеї національно-визвольної боротьби.

Тобто ми не русофоби, у нас немає русофобів. У нас є антиімперіалізм, антитоталітаризм. І прагнення до свободи. Що в ортогональ іде ідеалам рашки, тобто авторитаризму. Постійні ідеї про розширення меж держави, якогось такого мілітаризму, культу особистості. Ми просто йдемо в ортогональ цьому і все. Це називають слово русофобство, але це не русофобство.

Ні, ну якби хтось інший пригнічував, ці ж поляки, їх же множили на нуль у Львові.

В якому там вісімнадцятому році? Українська галицька армія. Тим не менш, цвинтар орлят, загиблим воїнам Антанти, поставили ще й пам"ятник загиблим з боку української галицької армії і Квасьневський, якщо не помиляюсь, і Ющенко підписал пакт про дружбу України з Польщею. Тобто на могилах людей. Знаєш, це як через декілька років на могилах українських військових і сєпарні хтось підпише теж там пакт про дружбу. Історія має такий собі, оцей плин часу.

Нещодавно я мав тут у гостях пані Фаріон. І вона мене абсолютно фундаментально науково та фахово переконувала, що слово жид — це нормально. Що нормально вживати щодо євреїв слово жид. І мовляв, це так пишеться, це пишеться в усіх мовах, це навіть в Біблії є це. На поляків, мовляв, вони чомусь не ображаються. I Шевченка так, до якого вона апелювала безкінечно. І я до речі ж кажу, я змінив свою думку.

Якщо це Андре Жид, можна?

Я не знаю, я не впевнений, що якщо зараз написати його прізвище, то тебе не забанять на Facebook. Ну там же є відомий мемчик про чувака з прізвищем Гандон, що хтось виграв суд навіть, коли когось назвав гондоном з політиків. Політики подали. А той каже «та це якийсь письменник-фантаст французький Гондон». Ів Гандон там якийсь.

Я серйозно. І виграв суд. Чи мусимо ми називати, сказати «роми» на людей, яких називають циганами або звикли називати циганами, або казати «євреї» на людей, яких подекуди називають жиди?

Ану ще раз питання.

Я намагаюсь його політкоректно сформулювати, тому що я ведучий. Давай, друга спроба. Є різні назви різних етнічних груп в Україні. Скажімо, є євреї, яких в традиції, умовно кажучи, Галичини, я так розумію, на польський зразок, називають «жид».

Ромів, слово «роми» з"явилося не так давно, от навіть циганський театр існував, навіть заслужені артисти циганських театрів були, відповідно це цигани. Чи потрібно нам називати їх оцими словами? В своїй країні чи ми мусимо встановлювати правила, кого і як називати? Чи все ж таки дослухатися: давайте краще будуть роми, а не цигани.

Знаєш, от у випадку з ромами, я не знаю, наскільки їх це переймає. От наскільки вони цим занепокоєні, тим що їх називають не ромами? Ну ти бачив, ну серйозно оцим переймаються?

Ні, ну у ромської діаспори є важливіші справи, гендер-геп, знову ж таки.

От. Чому циганський барон тільки, а не циганська баронеса. Ну немає ж циганських баронес. Феміністки.

До речі, отам бачили оті будинки із золота побудовані — штурмувати нахєр. А чого немає баронес, дійсно.

Дивно.

Приймається відповідь. Скільки у тебе тату?

Я не рахую.

Але ти завалений дуже.

Так. В якийсь момент в мене був такий період життя.

Ні, я радикально вітаю, я сказав би.

Синя хвороба, правильно? Ти намагаєшся відмовитися від цього?

Ні.

А я намагаюсь.

Мене не тягне, але якщо я бачу щось красиве, щось що відбувається в моєму житті. Ну скажімо, в мене є дитина, якщо в мене буде ще дитина, я обов"язково наб"ю її дату народження. Я не знаю навіщо. Ну мені просто хочеться. От у мене є дата народження мого сина, я хочу це мати на своєму тілі. Ти казав, що ти не можеш зупинитися.

Так. Просто колись рік, кожен день, з дня в день ходив обмотаний. Щось в мене боліло. Ти коли б"єш татуіровки, в тебе постійно це температура піднімається. І якось воно взагалі не айс.

І ти хочеш відмовитися?

Вже відмовився. А основа то в чому полягає, що мене постійно татуіровщики кличуть «пішли я тебе вколю, пішли ескіз зробимо». До речi, як правильно: екскіз чи ескіз?

Ескіз.

Я перепрошую за моє невігластво.

Я за Маркюзе пробачаю все.

До речi, от зараз читаю «Ерос і цивілізація». Дев"яту главу дочитую. Про естетичний вимір.

Повертаючись до тату.

Так, трошки відійшли в інший бік. Намагаюсь збитися, не рахую. В мене були от тут татуювання і я їх забив. Вони були добре виконані, але просто колись у мене була така штука, що я просто шукав ескізи в інтернеті і набивав їх собі.

Тобто вони такі були, попсові.

Так, це калька. Просто знайдені в інтернеті.

А що там було? Вовк?

Ні, батискаф чи як він називається. Оцей для водолазів.

Водолазний костюм.

Саме оцей, шолом. Був на дні океанському зображений. Потім ще щось там було в мене зображено. Я позабивав там.

Всі твої тату щось значать чи є просто.

Ні.

Просто у мене всі тату щось значать.

Коли ти рік собі б"єш щось, то ти не маєш часу якийсь сакральний сенс вкладати в то.

Що таке справжній патріотизм?

Ось так ми плавно перейшли. Патріотизм. Справжній патріотизм. В любові. В любові до країни. Банально відповім.

Я не впевнений, що це не найкраща відповідь з тих, що чув. Тому що всі починають таке пафосне. А можна ж буквально перекласти і все. Семантика слів, вона ж для чогось існує.

Любов до країни. Я люблю свою країну. У мене взагалі немає ніякого комплексу меншовартості. Я пишаюсь тим, що я українець. От дуже сильно пишаюсь. Я не пишаюсь, що от там держава, влада, що ми можемо всіх захопити, що у нас армія. Я пишаюсь своїм народом, я люблю свій народ. Дуже сильно люблю свій народ.

Мені дуже сильно подобаються українці в протестному плані, в плані волевиявлення. Якщо щось не подобається, всьо, пікети, стачки, право на страйки. Всьо, майдан, всі на майдан.

А Майдан взагалі — це ж лівий формат, напевно? Чи це якась чиста форма волевиявлення людського? Ближче до анархії.

В любому випадку якісь маніпуляції в подальшому пішли. Я просто читав книжку з психологічного впливу. Там от як можна зібрати там якийсь мітинг, як його розігнати. От у Львові були схожі ситуації. У нас же такий магазин один, Епіцентр. Ось, і там була мулька, що його тримають регіонали.

Гереги, так.

Ну я там не досліджував це питання.

А зараз дуже великі патріоти, до речi. Вони ж титульний спонсор збірної України з футболу.

От. І був такий тоді прийом, що зібрались люди. І пішли люди, здається, до головного відділення міліції чи до відділення СБУ у Львові. Тоді була ніч, коли всі тоді ще міліцейські райвідділи порозносили. Але тоді в один момент всім сказали «давайте, їдемо в Епіцентр», тому що регіонали тримають. І оця вся маса радикально налаштована пішла.

Хтось пішки пішов, хтось там сів на маршрутку, таксі викликав і все воно розсмокталось. От як можна маніпулювати в таких випадках. А стосовно Майдану, я вважаю, це в любому випадку, це дуже сильно позитивний досвід для України, в якому десь зародилось, ще дужче згуртувалась нація.

Ага. Тобто все одно це радше було в правовому контексті. Тому наш Майдан, я думаю, от чому він Москву так і засмутив і перелякав, тому що він був яскраво виражений націоналістичний.

Український націоналізм — це все ж таки не правий контекст.

Це все одно боротьба проти метрополії, проти імперії, оце все.

Так. Ну це моє, суб"єктивне.

Ні, так я розумію, я з тобою згоден. Чого я спитав, навіть якась чиста форма, не обтяжена конкретною політичною парадигмою, це просто прагнення свободи, навіть не усвідомленої якоїсь.

Скоріш за все. Я от кажу, український націоналізм, його не можна порівнювати, наприклад… Ну от це те саме, що iрландський націоналізм. Тобто це в любому випадку антиімперська традиція, антиімперські погляди. Боротьба з тоталітаризмом і з якоюсь формою авторитаризму і пригнічення людиною людини.

Те що так сталось історично, що дехто в нашій країні знаходяться там під стягами свастики або там кельтських хрестів, це от історичний збіг обставин. При всій повазі. Ну чуваки, ну не праві ви, не праві.

Чи може патріот України не знати української мови?

Ну… має вивчати.

Ти казав, що твоя мама російськомовна в побуті.

Вона старається говорити українською.

Як у Львові це можливо?

Я просто з російськомовної родини.

Ти вчився у російськомовній школі.

Так. При цьому у нас було багато вчителів, які проукраїнськи налаштовані завжди. І от коли я заходжу в школу і там великий напис «гордість бути львів’янином». Того навіть не дивлячись на те, що це як національне меньшинство, все одно там є оці патріотичні налаштування. Я завжди себе позиціонував українцем, не дивлячись на те, якою мовою я спілкуюсь. Але все одно з морально етичних міркувань я перейшов на українську мову.

Себто, чи правильно я зрозумів, що справжній український патріот, він все одно мусить вивчати, знати?

Намагатися принаймні. Справжній український патріот не має ніколи, якщо людина намагається з російської мови перейти на українську, не має його під**бувати. Це дуже сильно важливо. Тому що оце в дев"ятому колі пекла, коли ти під**буєш за слово там «алівєц». Якщо російськомовний хоче перейти на українську мову і ти його починаєш під**бувати за слова, які він неправильно говорить, то ти от сука паршива.

Як ти вважаєш, Зеленський — патріот?

Я думаю, що так.

Охарактеризуй Зеленського, враховуючи власний досвід спілкування з ним, головні риси.

Коли я з ним спілкувався, це була дуже відкрита позитивна людина. Без пафосу, без якогось надмірного ставлення, як людина дуже хороша. Наскільки його політична посада змінила, я не готовий про це розмірковувати. Але так, він хороша людина.

Чи правильно він зробив, що пішов у президенти? Ти б радше хотів, щоб він займався тим, чим він займався?

Та ну це його право. Ми залишені самі на себе. Неможна вказувати людині: давай, блін, чувак, займайся тим, чим ти займаєшся, давай, ну не треба тобі цього. Ну якщо він так вирішив, це його право було.

Що він робить не так зараз, на твою думку?

Послаблює в деякому плані вішки проросійському сегменту.

Поясни.

Мені особисто не подобається те, що, наприклад, звідкись раптом повилазили оце, думаю, ми всі це помічаємо. І повертались, наприклад, артисти, які от не мали права повертатися в Україну. От хай би вони там і сиділи. Мені не подобається оце. Ті люди, які виступали в Криму. Та просто, мені це дуже сильно тригерить.

Я коли навчався в університеті, в політехніці львівській я навчався, я кожного року від політеха їздив в Алушту. Це у нас там була база відпочинку і це був просто рай на землі. Це було дуже охрєнєнно там. Я не можу описати це. І от те, що це забрали, це дуже сильно мене тригерить. То що зараз я не маю змоги в будь-якому віці поїхати туди.

Мене це дуже сильно тригерить і я просто ненавиджу людей, які є представниками держави, яка це все зробила, і туди їздять і виступають. Тобто все. Цим людям має бути закритий доступ до нашої країни. Яких би вони поглядів не були. Все. Просто ідіть в п**ду.

Слушна пропозиція.

Це моя особиста думка, я не нав’язую це нікому. Тобто для мене це якийсь от тригер, який провокує мене на якусь агресію. Це погано, але воно в мене є типу. Тобто я до того негативно дуже ставлюсь. Я би заборонив і не те що там на три роки, чи на скільки зараз забороняють, на чотири. От всьо, їдь нахєр.

Навіть в КВНі був прецедент, коли команда з Білорусі не поїхала. З морально-етичних міркувань так само, напевно, тобто вони сказали, що під якимось іншим приводом, що там щось коронавірус, ще щось, але всі все прекрасно розуміють.

«Ліга сміху» — це хороша історія?

Так, дуже.

Чому? Наскільки це КВН? Ти, в якомусь подкасті я бачив, сказав так жартома, що просто сп**дили КВН і зробили у себе.

Та нє. Я би так не сказав. «Ліга Сміху» — це Ніцше. Всі моральні цінності КВНу пішли на історичне звалище.

І Масляков помер.

Масляков помер, да. Тобто от така команда, як наша, навіть не дивлячись на мову, от якби отака команда як наша була би російськомовною, вона би не мала ніколи взагалі ніяких можливостей. От ніяких. Тобто це все настільки прогнивша система в КВНі, що просто ну…

А ми на фестивалі Ліги сміху виступали в чужих кросівках. Тобто ми були настільки бідними, що у нас навіть не було грошей купити собі кросівки, однакові типу. І ми просто позичили у наших колег з Тернополя. Там команда така, зараз вона називається «Збірна заробітчан».

У них там такий концепт є. Такий певний. Ніби заробітчани повернулись в Україну і тут для них грають. Тоді вони називались команда «Ляпас». І ми в них позичили кросівки, щоби виступати на фестивалі. Це взагалі нонсенс і абсурд. В світі КВНу такого не може бути.

Які зараз стосунки в тебе з 95 кварталом? І з їхніми продакшенами. Ви співпрацюєте?

Там дуже складна система, тобто коли ти там гориш творчістю, тобі там представники юридичного відділу дають щось підписувати, ти це не перевіряєш, типу підписав і все. Ти просто підписав, бо в тебе в голові зараз виступ, щось п"яте, десяте, ти намагаєшся добити якісь жарти, бо тобі треба виходити на сцену, а тобі там кажуть контракт підписати, і я тіпа такий, ну блін, ладно. А потім виявляється, що навіть твій Instagram належить.

Ти дуже важливу тему зачепив, що треба говорити своєю мовою і що говорячи в Україні російської мовою, ти все одно використовуєш типу не оригінал, а використовуєш нехай не симулякр, але якусь копію, якусь кальку.

І відповідно ти сам звужуєш собі свідомість і інструментарій для усвідомлення і тобі набагато важче описати те, що ти бачиш, і зробити якісь висновки і дійти якихось нових висновків. Так?

Так.

Це дуже важливо. У мене тут нещодавно була пані Фаріон і відкрилась вона для мене геть з іншого боку. З такого незвичного. І вона в тому числі про це говорила.

Про що саме?

Власне про важливість української мови в Україні, як не банально це звучить, але якраз в тому контексті формування свідомості. Не те що ми мусимо говорити українською для того, щоб ми говорили так, як говорили наші бабці чи прабабці.

Ну це також важливо насправді. Важливо в плані того, що ми якби відстоюємо своє, але в першу чергу це важливо з тієї точки зору, що кожна мова — це планетарне надбання, абсолютно. І Набоков навіть коли отримав всесвітнє визнання, коли написав «Лоліту», англійською. Тому це дуже важливо.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Северная Корея запустила баллистическую ракету на рекордное за пять лет расстояние

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Ирландские рыбаки вынудили РФ перенести морские военные учения

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Cанкции США на случай вторжения в Украину могут полностью разрушить экономику РФ, — NYT

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Энергоатом впервые запустил одновременно все 15 энергоблоков АЭС

$readalso[$i]->imageAlt
ИНТЕРВЬЮ

Iсторик Олександр Алфьоров: Ярослав Мудрий очiкував пришестя Христа

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Трехсторонний союз Великобритания-Украина-Польша. Как это будет и что даст

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Toyota разрабатывает пассажирский луноход с роботизированной рукой

НОВОСТИ

Во Львовской области перевернулся автобус, пострадали 14 человек

РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Сразу два украинских фильма победили на международном кинофестивале Sundance в США

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

У президента Чехии уничтожили секретный документ о причастности РФ к взрывам оружейных складов во Врбетице

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Американские СМИ сообщают о «напряжении» между США и Украиной, а немецкий Spiegel обратился к властям Германии с призывом разблокировать продажу оружия в Украину