«Люди, у яких є гідність, ображені на Зеленського. Йому варто було вибачитися». Інтерв’ю з Ірмою Вітовською

Ірма Вітовська, фото livestory.com.ua
Ірма Вітовська, фото livestory.com.ua

Про «Мої думки тихі», різницю між Зеленським та Голобородько, підтримку Порошенка та національність Медведчука.

Новим гостем програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» стала українська актриса та продюсер Ірма Вітовська, виконавець одної з головних ролей у стрічці «Мої думки тихі».

«Антиподи» — авторська програма журналіста Сергія Іванова, колишнього ведучого політичного ток-шок «Право на владу» на телеканалі «1+1».

В рамках партнерського проекту TK Media та телеканалу «Ісландія», публікуємо текстову версію розмови.

Який головний сенс фільму «Мої думки тихі» для вас?

— Я погоджуюся з Антоніо [Лукічем], що фільм про те, чи ми віримо, що в нашому житті може статися диво. Він дає сцену середньовічну з монахами на початку картини як метафору, яка потім не йде в кіно. Сцена починається на недобудованій церкві, яку вони будують і беруть реліквію — щоб церква освятилася, на той час треба було мати реліквію. І закінчується в храмі, в який наш герой приходить.

Тут між двох берегів наш крижень — між Батьківщиною і тою мрією про диво, яке, він думає, все змінить. А де це диво? Виявляється, воно тут. І пуповина материнська — його власної мами — це така пуповина між Батьківщиною, між мамою і так само між його минулим, дитинством, і сьогоднішнім дорослішанням.

Я дуже люблю картини, дуже люблю твори, які багато дають відкритих питань для роздумів. Незважаючи на те, що це дебют - досить молодої людини, але досить дорослої всередині, в своїй голівці, в своєму спогляданні за життя, за людьми, за філософією — думаю, нам вдалося. Мені здається, тут теж важлива відповідь — хто може розказати історію в нашій країні.

Чому люди мають подивитися цю стрічку? Я зараз для себе визначився, чому я радитиму моїм землякам з Донбасу: тому що я людина, яка внаслідок певних обставин — державної політики і таке інше — був відірваний тривалий час від своєї Батьківщини і ставився до неї приблизно так само, як головний герой вашої стрічки до своєї мами. Але зрештою все стало на свої місця в певний період - той самий янгольський натяк, я його почув, побачив, зрозумів. Не можу сказати, що це було просто, це було боляче, але мене це повернуло на правильний шлях. 

А чому всі українці мусять подивитися цю стрічку?

— Думаю, що вона дуже чесна. У нас комедія стала певним шаблоном, таким атракціоном, фільмом, який розважає, дає хороший настрій. Вони змагалися в якості, їх було дуже багато на ринку, їх виходило достатньо і вони успішні. У глядача українські комедії зафіксувалися у такій дорозі. І от тут ми спробували трішечки змінити враження, що комедії тільки розважають. Власне, і презентуємо себе як комедію, хоча я погоджуюсь, що тут і трагікомедія, і лірична драма з елементами комедії. Для мене комедія — це найскладніший жанр, тому що змусити людину з різних соціальних верств сміятися — і сміятися з речей абсурдних, не лобових, коли герої не провокують геки, а коли ситуація складається. 

Тобто коли штани не падають?

— Так. Я називаю «від торта в обличчя» — на початку сторіччя були чорно-білі картини, торт в обличчя — і весь зал сміється. Хоча «торт» же різний буває — є так, що його дійсно гарно кидають — і я сміюсь. Це що стосується творчості.

Щодо меседжу, то я, як громадянка, радила б українцям підтримувати кіно, яке склало імідж держави в якийсь момент. Фільм отримав Кришталевий глобус. Фестивалів категорії «А» всього 15 в світі. На 14 з них Україна була вже представлена, за цей довгий час українського ренесансу в кіно. З 2015 року держава почала вкладати гроші в кіно — і ми бачимо цей результат. З деяких фестивалів Україна привезла дуже престижні нагороди - наприклад, «Атлантида» взяла «венеціанського лева». 

І цей хлопчик (Антоніо Лукіч) отримав спеціальний приз журі — Кришталевий глобус. Це те саме, що виграти Олімпіаду. В категорії «А» ви не можете самі взяти і поїхати — ви виставляєтеся на міжнародних стендах, вас дивляться знавці, експерти, і вже вони визначають, яку картину якої країни вони хочуть бачити. 

Я позавчора був на «Сталкерах» — блискуча вистава, дуже багато мемів в гарному значенні цього слова. Ваша героїня каже: «Бездіяльність — найстрашніший гріх». Що для вас найстрашніший гріх?

— Бездіяльність. Баба Пріся для мене такий сакральний персонаж. Такі ролі - дуже рідкі у вашому житті, проходячих, невдалих у вас буде більше — я їх не стидаюсь, їх всі бачать. Але є такі роботи як Олімпіади — задля якої ти мусиш тренуватися, і якою ти загоришься і будеш працювати щодня сам, тобі не потрібен буде тренер.

І для мене ця роль баби Прісі — це сповідальна історія. Я з нею абсолютно адвокатую її у всьому. Це така вже особистісна історія, я дивлюсь на світ її очима. Інша справа, що методи досягнення у мене не такі, як у цієї жінки, але хто знає, якби я була в її умовах. І ось такі роботи, де твоє особистісне з твоїм героєм стикаються, як в «Моїх думках»...

Я коли вперше прочитала сценарій, я проридала. Я читала від своєї історії, від маминої історії. 

Чому бездіяльність найстрашніший гріх?

— Тому що будь-який рух — це рух. Я не люблю сталість.

Чи не витікає з цієї логіки, що ворог — менше зло, ніж зрадник, який свідомо дивиться і нічого не робить?

— Я вважаю, що зрадник — більше зло, ніж ворог. 

Від ваших найуспішніших робіт — дуже боляче. Ви вірите в те, що біль очищує?

— Так, абсолютно. Всі роботи, які знакові, їх не так багато в мене, але я вірю, що їх буде більше. Але вони не будуть постійні. Вони очищують мене на початку створення, а далі — вас.

Якщо порівняти українське суспільство початку 2014 року і в сучасному стані, як ми змінилися? В чому ми стали кращі, в чому — гірші?

— У мене з’явилося дуже багато друзів і дуже мало зникло. Мабуть, ми дорослішаємо. Ми побачили, скільки людей раптом стали активними у різних напрямках. У нас наросла маса для ривка країни.

Критичної маси нема?

— Критичної — ні. Але чи буде політично-бізнесова еліта ставити ставку на цю масу? Якщо вона буде ставити ставку на неї, якої меншість, але якої достатньо для ривка, то країна побіжить дуже далеко. Якщо ні, то далі будемо переходити в якусь стагнаційну історію, і вимушено покинуть країну частина з цієї активної маси. Тому що час — це золото.

Ось ці хлопці — зараз про кіно — Антоніо, наприклад. Я переконана, що він складеться у будь-якій східноєвропейській країні, я бачу як його сприймають там. Але чи складеться Україна без таких як Антоніо? Чи можемо ми дозволити втратити режисера, який може принести дуже велику славу цій країні.

І так по всьому — і по спорту, і по музикантам, і по образотворчому напряму.

Мені ставлення нашої держави, що людьми можна розкидатися, дуже нагадує російське «бабы нарожают». 

— Росія своїх митців береже. Вона агресивна у своїй культурній експансії. Нам повчитися треба цьому. У них теж багато атракціону, багато розваг, але подивіться, як вони лобіюють свою культурно-мистецьку еліту.

Звичайно, коли ідеологія поїдає, то все страждає. Але Україні підтримка потрібна тим змістовним історіям, які працюють над людиною, над її ростом, над її внутрішнім світом. Не тільки ті, які влаштовують їй дозвілля.

Я проаналізував видатки і доходи українського кіно. Чому українське кіно, присвячене серйозним темам, як правило, провалюється в прокаті? «Крути» — 52 млн грн бюджет, 7 млн — збори. «Таємний щоденник Симона Петлюри», де ви знімалися — 47 млн бюджет, 2,5 млн — збори. Навіть «Кіборги» — 43 млн витрати, 23 млн зібрали.

Чому глядач не йде на таке кіно? Чому легковажні комедії, скажімо, «Скажене весілля» при витратах 10 млн, зібрало 50 млн? Або «Дзідзьо. Контрабас» — 5 витратили, 22 зібрали.

— Відповідь: телебачення. Зірки, які сформовані на телебаченні, дуже приваблюють в кіно. Бачите, багато картин використовують не професійних акторів, а людей з шоу-бізнесу. 

Ви — дуже відома персона. Знімалися в «Петлюрі». Чому він провалився?

— Можливо, кіномова у Олеся Янчука така, що молодими людьми вже не буде сприйматися. Не тому що це погано, а тому що пройшов час. Але фільм — ми моніторили — прекрасно зайшов старшому поколінню, яке виросло на цій естетиці. Але старше покоління не ходить у нас у кіно, ми втратили традицію. 

Далі. У нас було дуже багато невдач, які ми презентували, як прекрасний прорив українського кіно. Трейлери — чудові, а приходиш в кіно — є розчарування. Ну і звичайно були спекуляції політичні - якщо кіно мало певні вади, треба було ці вади витягнути, ще більше відтягнути глядачів від кіно. Давайте чесно.

Чи то «Поводир», чи то «Той, хто пройшов крізь вогонь». Скільки було критики — думаю, більше замовної, політичної, щоби вбити картину. До них є питання, безумовно, але вони ці питання розкручували з 1 до 100 градусів. І це працює на нашого обивателя, який слухає, і не має вже довіри і не хоче йти.

А далі, звичайно, були відверто погані і слабкі картини. 

Я погоджуюсь з Пилипом Іллєнком, який казав, що неможливо все одразу опанувати, коли у вас кіно було, скажімо, не в зоні пріоритетності.

Чи не свідчать такі провали про неефективний менеджмент або взагалі про корупцію? Чи не краще було зняти 3-4 дійсно круті фільми?

— Хто їх зніме?

Антоніо.

— Антоніо з’явився зараз завдяки політиці держави. Це нова хвиля, яка виросла, тому що з’явилося кіно.

А навіщо знімати дуже патріотичну за змістом, але «клюкву»?

— Теж з вами погоджуюсь, і теж дуже боляче. Але держава дама всім рівні можливості для старту, а тепер час піднімати планку.

Навіщо глушити кількістю?

— Це не до мене питання. Треба робити висновки. Я погоджуюсь, що ці 5 років це була лабораторія, якій всі отримали рівні можливості. Хто вижив — той вижив. Ми побачили, які є системні помилки, що здатні, що не здатні, але далі потрібно піднімати планку якості.

Мені шкода, що картини, які пропагандиські - а Україні потрібна своя пропаганда, потрібні історичні міфи, — не пішли.

Чи не здається вам, що відверто погане кіно «Крути» нівелює історію великого подвига, яким має пишатися український народ багато сотень років?

— Так, це нівелює історію, тому що «Крути» — це наша така Спарта могла бути. Давайте сподіватися, що хтось із молодих знімить цю історію.

Хоча б на рівні «Кіборгів».

— Принаймні так. Там є кожен характер, кожен герой, розкритий, трансформований у вас на очках, закінчений, з історією, з біографією.

В яких ви стосунках з Нищуком, колишнім міністром культури? Як ви оцінюєте його каденцію?

— В приятельских. Багато чого вдалось, багато чого — ні. Не знаю, чому ні - мабуть, не тільки від однієї людини залежить, це командна історія. 

А як ви ставитесь до того, що він знявся майже в усіх фільмах, які підтримувало Держкіно?

— Не в усіх, не треба. Де він знявся? В «Кіборгах», «Диво»... Що ще? Я не думаю, що він вимагав для себе роль, думаю, команди його запрошували. 

Конфлікту інтересів у цьому немає?

— Я не думаю, що Євген вимагав для себе ролі. Думаю, він погоджувався, тому що йому пропонували. Питання до тих, хто пропонував. Можливо, їм був він потрібен, я не знаю.

В 2015 році на «1+1» виходив серіал «Останній москаль», ви в ньому виконували роль продавчині. Серіал був нашпигований низькопробною шароварщиною: українці зображені там карикатурними хохлами, малоросами, рагулями, яких нічого абсолютно не цікавить. Як на мене, це приниження. Навіщо в цьому було зніматися?

— Можливо, десь моя вина, хоча я не буду виправдовуватися. Несвідомо. Я справді не читала повний сценарій, а лише свої сцени в кафе. Після Майдана це була нарешті україномовна історія і я сказала: «Окей». Ну сітком і сітком.

Коли вже на майданчику я побачила це, то почала робити висновки і відмовилася. Я вибачилася і сказала: друзі мої, я не піду у другу частину. Знаю, що на каналі через це образилися. Потім ми приходили туди з одним проектом, але сказали, що я не буду більше зніматися на цьому каналі — через те, що я не обласкала «Москаля» і пішла з нього.

Хто такий «малорос»?

— Для мене це — войовниче невігластво.

Шуфрич — малорос?

— Так.

Медведчук?

— Він свідомо обрав собі іншу націю, яка йому близька. 

Свідомий зрадник?

— Не знаю, чи зрадник. Думаю, він тяжіє до російської ментальності. Є малороси, які ніби визнають, що вони українці, але ні до чого не тяжіють. Їм все одно. А є ті, хто свідомо вибрав іншу світоглядну історію.

Наприклад, у школі у мене був період, коли мені хотілося бути росіянкою, бо мені здавалося, що та культура краще. Це якийсь момент емоційної прив’язки. Але мені пощастило — я відкрила українство. Тому що моя любов до історії зробила так, що мене бог вивів до України. Я дуже вдячна своєму викладачу історії, своїм мізкам і випадковим людям, які підкидали мені книги.

Ви дивилися «Слугу народу»?

— Подивилася, коли пішов ажіотаж. Весь — ні. 

Як вам з художньої точки зору?

— Давайте чесно, акторські роботи хороші. Вони чесно працюють у тому жанрі, в тому запиті, якому вони працюють. Я тільки не розумію, чому російською мовою, якщо це Україна.

Цей продукт це малоросійщина чи ні?

— Думаю, так.

Наскільки, на вашу думку, Зеленський — Голобородько?

— Та ні, думаю, що Голобородько — це був образ для нас, а Зеленський — зовсім інша історія. Якщо він склався в успішному бізнесі, він проявив себе. Не можна сказати, що в нього не варить голова. Але з відсутністю знань — хто я, звідки, що це за країна і яка вона різна — президенту без цього дуже важко працювати.

Ви не побудуєте нічого там, де дуже багато припорошено, під тим дуже багато є грунтів. Ви викликаєте геодезиста перед тим, як будувати будинок, ви ж вивчаєте грунт, ви бачите, де рівень води.

Чи вважаєте ви Зеленського і його владу загрозою для української держави?

— Умисно-особистісно — ні, але дії, можливо, так. 

Чому?

— Від цих незнань. Або він же сам не все вирішує, там же є впливи, правда? І, думаю, впливи різні.

Що вони роблять не так?

— Не подобається відкидання цієї ідентичності — те, що було на Новий рік. Хоча мені подобаються меседжі деяких реформ.

Друге — не можна вітати агресора. Вважаю, що це неприйнятно по відношенню до трупів, які заробила твоя країна.

Чому не є прийнятним мир за будь-яку ціну?

— Бо ми вже це проходили 100 років тому. Що далі чекає цей мир? Українська ідентичність не влаштовує російську імперію (не народ російський). 

Тобто будь-який мир з Росією притягне за собою репресії, голодомор і таке інше?

—  Це інша форма буде, але, звичайно, це нищення ідентичності. Їм потрібна розчинити нас і зробити більшу російську демографічну історію.

Чим завершиться проект «Зеленський», на вашу думку?

— Не знаю. Не знаю. Думаю, в ньому романтичний поштовх був і бажання щось змінити. Але як я можу йти на таку відповідальну місію, якщо в моєму багажі є роботи, які не дуже добре говорять за мене як фахівця?

Як фахівця?

— Так. Не як людину.

Якщо ви використовували певні речі, які жахливо били по українству, то можна ж вибачитися? Корона ж не впаде, правда? Цього не вистачає тим, хто міг би піти на співпрацю, вони не можуть проковтнути ті образи. Оті старі — про «повію» і так далі.

Тому без цього вибачення сісти в крісло і робити вигляд, що цього не було… Але ж воно було, воно лежить, лишилося. Коли ти там накакав, воно ж смердить все одно.

Власне, в цьому і помилка. Люди, які мають гідність, складають більшу частину ображених, то куди дінуться без них ті, хто збираються зараз робити реформи? Вони ображені не на цього Володимира Зеленського, що сьогодні прийшов до влади, а ще на того… Закінчить з тим. Є речі, які не продаються, друзі мої. Є речі моральні, поняття честі нікуди не вмерло.

Ви виступали на івенті Порошенка. Не маю сумнівів, що робили це щиро. Але чи платили гроші взагалі? 

— Ні.

Чи шкодуєте ви про це?

— Я сказала, що не буду називати прізвище, бо не вмію агітувати. Хоча можу сказати, чому я обираю: для мене те, що відбулося з Держкіно — це прорив. Я людина з початку 90-х, я українського кіна до цього не бачила. Моє кіно з’явилося в моєму житті в 40 років.

В гуманітарному секторі посипалися надбання: культурний фонд, створено український інститут. Я розумію, що він (Порошенко - від. ТК Media) не робив це особистісно, але це сталося за тої влади.

В 2017 році ви в фейсбуці ненав’язливо опитували людей, чи дивилися б вони ймовірне продовження серіалу «Леся + Рома» і затегали свого партнера Дмитра Лалєнкова. Мені здається, судячи з фейсбуку, він такий калібрований ватник. Ви підтримуєте стосунки?

— Вітаємо один одного з днем народження.

Ну ви розмовляли про це?

— Ні. Ми закінчили у 2008 році і кожен пішов своїм шляхом, хоч десь і пересікалися. 

Лалєнков — прекрасний актор. Але коли ми знімалися, то тоді я вже була україносвідома. До речі, це завдяки і мені Дмитро розговорився українською, не будемо приховувати. 

Можливо, за ці 10 років його полило кудись у свою історію, але це його вибір. Я не можу виховувати своїх партнерів. 

Як ви ставитесь до акторів, які залишилися на окупованих територіях і зараз служать в тих театрах?

— Стільки є мотивацій, чому людина не виїхала, тому я би не говорила, зрада це чи ні.

Але ж можна не працювати на ворога.

— Але за що людина буде там жити, за що утримувати хвору маму? Зазвичай є якась прив’язка, чому вони не виїхали. Хтось сильніший, а хтось слабший.

Це злочин політичних влад України, що той регіон не був впроваджений в українську культуру. 

Якщо б ви працювали у Донецьку, ви б залишилися там?

— Ні, бо я сильна. Але я не можу звинувачувати слабких людей, які не знають того, чого я знаю, або не відкрили. 

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Офис президента опубликовал фото, на котором Зеленский нарушает ограничения карантина

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

МВД запустило приложение для проверки и оплаты штрафов

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Лукашенко отправил в отставку правительство Беларуси

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Германия высказалась против идеи Трампа о возвращении России в «Большую семерку»

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Zoom объяснил решение не шифровать бесплатные звонки

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Полиция проверяет объекты в Киеве после звонка о «минировании»

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

«Жень, послушай меня». Зеленский по просьбе бизнесменов позвонил главе Укрэксимбанка

НОВОСТИ

«Будем зеленых пизд*чить»: переписка нардепа Геруса попала в объективы журналистов

НОВОСТИ

В Великобритании уже более 50 тысяч смертей от коронавируса — Reuters

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

«Минер» моста Метро арестован

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В Украине растет показатель смертности от коронавируса