Музикант та спiвак Саша Буль: Україна перебуває у перехідному підлітковому віці

Музикант та спiвак Саша Буль: Україна перебуває у перехідному підлітковому віці

Він також вважає, що музикантам краще чесно зізнатися, що їздять до Росії заробляти гроші, аніж виправдовуватися спробою примирити народи.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» український музикант і співак Саша Буль розповів про упереджене ставлення поляків до українців, життя в різних містах України та своє ставлення до медійних заробітків у Росії.

Ти ніколи не відчував у Польщі такого якогось упередженого ставлення до українців?

До українців? Відчував, звісно. Постійно відчувається.

Я от мав досвід дуже прикрий спілкування на кордоні з прикордонницею. Вона відмовлялася зі мною англійською говорити, зверталася російською, я казав, що я не хочу з вами говорити російською.

При цьому я скажу, ситуація змінилася в гіршу сторону з приходом «Права і Справедливості» — партія, яка зараз.

А це більше права?

Так. Вони типу консерватори, вони типу католики, вони типу праві.

А ми чим їм не так?

Ну, «волинська рєзня». І ніби немає ніякої адженди такої, проти українців. Як я це бачу з їх сторони. Мені здається, що вони просто в якийсь момент ніби якось 25 кадром, якось між строками вони сказали: «Бути правим довб***бом — це ок». Все, і більше нічого не треба було робити.

Я зрозумів. Тобто запрувили таку модель поведінки.

Так, дозволили кілька витівок, за які реально треба було сильно закрутити гайки. А вони сказали: «Ну типу, це ж люди хотіли, люди зробили». І це дуже погіршило ситуацію. Тому що якщо в 2014–2015 роках, я пам’ятаю, я приїздив і чув там тексти з розряду, що «блін, ти з України, там же на вас вся надія, давайте, стійте горою», що от Україна знову щит Європи.

Є такі якісь пафосні тексти: я там дуже вболівав за вас, навіть у нас гроші збирали на Майдан. А потім в якийсь момент я приїжджаю і питаю власника клуба, а можна я тіпа тачку під клубом лишу чи ставити на парковку? Він каже: «Чувак, з українськими номерами, воно тобі треба, ти хочеш цеглину зранку знайти в салоні?».

І потім якось так співпало, ясно, що рашка туди також влізла, і я, наприклад, звертав увагу, в Жабку заходиш, це такий бічовський тіпа супермаркет, які скрізь по Польщі, і на касі лежить така жовта преса. Я неодноразово помічав, що на перших шпальтах цієї жовтої преси була якась типу відверта антиукраїнська чушь. Якісь чергові ревізії подій «волинської рєзні», якась там скандальна стаття про те, що п"яний українець заробітчанин збив на машині польську дитину.

І воно якось так почало регулярно з’являтись. І з"явився такий дуже неприємний меседж. Ну і зрозуміло, що деякі категорії населення його підхопили. Плюс теж, напевно, слід розуміти, що якісь наші земляки цьому посприяли. Так, збільшилась кількість українських заробітчан там, і ми ж розуміємо, що це завжди там не дуже приємні люди.

Я сам там зустрічав людей, які приходили на мої концерти і блін мені за них було соромно. І ти після концерту з ним говориш, він каже: «Я прийшов, бо я побачив, що ти з України, а тут тіпу ніколи ніхто в наше містечко з України не приїздив з артистів». Я тебе не знаю, я слухаю Дзідзьо, але я просто побачив, що ти з України, та й думаю піду на земляка. А як ти так польську вивчив?

Кажу, та просто типу говорив з людьми. Ну вже шість років живу, ні**я не можу сказати. Я таких чуваків зустрічав регулярно. Тому що він живе в якомусь там закритому середовищі, таке у них якесь українське гетто. Бухає собі водяру, працює. І ясно, що вони створюють якийсь негативний імідж.

Ну з іншого боку, я бачив і поляків, ригаючих в центрі Кракова або Гданська.

Ти доводиш що український музикант може бути реалізований, не їздячи в Росію. Для багатьох це нонсенс.

І зараз такий Саша Вареніца, тіпо треба накатати пост, що без Москви нікуди.

Саша Вареніца. Щось знайоме. А, це чувак, який пише такі розлогі дописи про музику.

Так. Не знаю, чомусь вважається таким експертом і до його думки багато хто прислухається. Може, я чогось не розумію.

Та і х*й з ним. Чи дозволяє тобі твоя емпатія, ну всі музиканти трохи космополіти, весь світ наш, чи дозволяють тобі оці всі чесноти розуміти людей, які їздять гастролювати до Росії?

Так. Дозволяють. Але тут таке. Мене більше бісять не ті, хто поїхав туди, тому що в них такі переконання і для нього це ок. Мене більше бісять ті, хто намагаються потім відбрехатись. І це зазвичай роблять не дуже вміло. Я думаю, що якби деякі з них прямим текстом сказали типу, я заробляю там бабки. Я роками працював над цією аудиторією.

Я роками писав для них хіти, я роками їздив туди з концертами, в мене там фанбаза, я хочу їхати туди заробляти бабки, які я заробляв раніше до початку війни, яка мені обрубила потік бабла. Але ж ніхто так не говорить. Всі починають говорити: «Друзья, ну что же вы, мы народы едем мирить. Это же язык любви».

«Мы играем для простых людей, которые никогда не брали в руки оружие».

Да. «Нас же разделили политики, а простые люди в чем виноваты». І коли оце я чую, от тоді в мене закипає реально. І мене бомбить. От такому я виправдання не можу знайти. Тобто це мразі кончені. Абсолютно. Людина, яка так говорить, це кончена мразь, і вона нічого хорошого не заслуговує.

Ну це історія гурту Джінжер, які були у мене на інтерв"ю. І якось вони це все розповідали. Всралися неодноразово тут. Скажімо так, я не заважав, вони ж дорослі люди, нехай контролюють себе, коли всиратися, коли ні. Потім їх бомбить досі. Вони там МеталХаммер, здається, давали інтерв"ю і згадували це інтерв"ю, наше з ними інтерв’ю.

От зараз мені прислали, що вони випустили відео з алюзією на наше з ними інтерв"ю, типу її допитує якийсь там поліцейський. Вона одягнена так само, як в тому інтерв"ю. Я — ок. Мені дуже подобається, що їх бомбить, тому що це правильно. Їх має бомбити. Якби вони ще при цьому не сп***или ріф з I'm Broken Pantera. Тому що там взагалі один в один.

Друзі, ну тут з плагіатом ви, конечно же, лоханулися. Це було зайве. Але загалом, я не знаю, можливо, це змусить їх якось задуматись, а щось можливо десь… Хоча нє.

Дивись, а за яких умов ти гіпотетично можеш виступити в Росії? Скажімо, завтра Нергал каже, ну що чуваки, у нас тур Москва — Санкт-Петербург — Новосібірськ — Тюмень.

А це питання піднімалось вже. Я сказав, що будуть проблеми. Треба буде або шукати когось мені на заміну, або якось думати.

Будуть проблеми. Ти правильно сформулюй, тому що твої слова зараз тут наші ультрапатріоти будуть препарувати. Проблема, я так розумію, з виступами.

Так. Доведеться просто подумати, як це реалізувати. Не в сенсі, що проблеми будуть, що я поїду там. Ні. Це абсолютно відоме моє рішення, я не хочу туди їхати. Просто доведеться придумати, як це зробити, якщо колектив вирішить їхати і вони вирішать там грати — я не поїду і все. Це треба буде якось вирішувати.

Хто згвалтував колективний музичний смак українців? Як так сталось, що у нас, от якщо подивитися на чарти Apple Music або там Google Music, що люди слухають таку кринжову х**ню?

Частково, напевно, так звана залізна куртина, за якою ми були. Я просто помітив, що, наприклад, у чехів з музичними смаками в рази краще, ніж у поляків. У поляків з музичними смаками краще, ніж в українців. Таке враження, що чим менш щільною була ця залізна куртина, тим краще зі смаками музичними. Тому що якось більше свого часу потрапляло забороненого продукту культурного.

І він був більш різноманітний.

Так, тобто відповідно тривалий час нам згодовували цю х**ню. І на цьому росли цілі покоління. Так і зараз це можна навіть почути. Камон, деяким дітям по 14 років, а вони бахнуть своє перше «Рево» і включають Меладзе. Ну звідки це у них?

На «Атласі» Меладзе, ти бачив, що там відбувалося?

Так.

Ну добре, це вони там, я не знаю, протащилися з нього, витягли як мем.

Навіть Зібров уже перейшов в розряд мема. А з Меладзе, мені здається, це просто якась, на жаль, передача якихось сімейних традицій таких хрєнових.Тобто люди навіть не задумуються, що це не ок, ну бо так завжди було в родині, і не тригернуло в якийсь момент, що, напевне, це типу фігово.

Як нам цього позбутися, чи мають просто відійти покоління?

Ну це такий пасивний спосіб. Типу якщо просто чекати, поки повиздихають. Але, напевно, треба ще докладати якихось зусиль, щоб пришвидшити цей процес. Те, що я роблю, це теж свого роду якось мінімально, але пришвидшує. Звісно, в мене немає такої широкої аудиторії, щоб якось там глобально впливати. Я все ж таки не поп-артист. Мене не показують по ТБ.

І це мій власний вибір, я не кажу зараз, що мене не показують, але я б хотів. Ні, я б не хотів. В мене була можливість піти на всякі там «Голос країни». Щоб зараз хейтери не почали на YouTube писати: чувак просто заздрить, що в нього немає стільки аудиторії, як у когось. Ні, я свідомо обрав той шлях, яким я пішов. І я вважаю, що не можна мати все одразу. Ти обираєш певні дороги.

Я свою обрав і я абсолютно нею задоволений, тому що навіть елементарно з піснею, яку заспівав Корі Тейлор, свого часу написав мій менеджер, який в Україні займається моїми концертами, твій тезка, Сергій. І каже, до мене вийшли з нацвідбору на Євробачення. Хочуть, щоб ти типу спробував себе там. Тобі цікаво? Кажу та я не знаю. Якось я так розгубився.

Кажу, ну ок, можеш їм відправити кілька моїх демок. І серед усіх думок, до речі, була пісня How Cоme, яку заспівав в результаті Корі Тейлор. І він потім мені передзвонює і каже, слухай, їм сподобалась ця пісня і там з тобою зв"яжеться продюсерка з тєлєка. Я був так здивований, тому що там досить такий людиноненависницький текст. Я подумав, або вони просто не слухали його, або вони не знають англійської мови.

Бо мені складно уявити, щоб пісня з таким текстом прозвучала на такому музичному конкурсі, для домогосподарок, Євробачення. Але потім дійсно зі мною зв’язались люди з телебачення, сказали, от нам сподобалось, треба, щоб ви приїхали в Київ на зйомки. І тоді в мене спрацював якийсь такий внутрішній тригер і я такий подумав, блін, нє. Це коротше не моя історія, я зістрибую з цього. Я не знаю, чого я туди вліз.

Я передзвонив тій пані з телебачення, кажу, соррі, слухайте, я коротше щось тупанув, я не хочу до вас їхати, я забрав свої слова назад і не хочу ні на який нацвідбір Євробачення, це не моя історія. І на цьому закінчилась наша розмова. А потім ця демка потрапила в Me And That Man і її заспівав Корі Тейлор.

А якби вона потрапила на Євробачення, то, можливо, я би зіграв кілька жирних корпоративів потім, але не заспівав би цю пісню Корі Тейлор.

Ну, я б вчинив так як ти, насправді. Тому що Корі дуже крутий чувак. Як кажуть, тут базару нема.

Що відбувається з нашою країною на рівні почуттів? От з яким процесом ти це порівняв би?

Мені здається, перехідний вік такий у підлітка.

Пубертат такий противний.

Так. Типу ви мені винні, прєдкі тупиє, мєня не понімают. Наклею на двері своєї кімнати типу, it’s my room, my rules. І воно знаєш, проявляється на всіх рівнях. Інколи навіть на таких високих, міждержавних рівнях. Ну і на рівні елементарному, типу: це згідно з Конституцією порушення прав, не буду я вам показувати сертифікат вакцинації.

Ну це ж типу реально чувак, якому 14-15 років, і всі йому винні, все, що він робить, надзвичайно важливо, всі мають це поважати, шанувати. Я не кажу, що це погано, мені здається, що це просто слід розуміти, що ті метамарфози, які переживає наше суспільство, наша держава, це такий органічний процес. Ми молоді.

Та вже ж 30, можна роздуплитися. Хоча, з іншого боку, чоловіки дорослішають пізніше.

От будь ласка, такий трошки інфантильний мужчина в 30.

Минулого року я був на Буковині і мене вразила кількість російськомовних людей, в Чернівцях мається на увазі. Я не був там в селах. І от дивлячись на саме місто, прекрасне насправді місто, але занедбане просто вщент, і спілкуючись з різними абсолютно людьми, серед яких є дуже близькі мені люди, мої друзі, у мене от ніколи за всі от кілька днів, що я там був, в мене не зникало відчуття, що це місто, навіть місце, оце все, воно ніби зникає.

Воно ніби розчиняється в якихось чужих більш агресивних та безкомпромісних ідентичностях. Наскільки я правий?

Абсолютно правий. Ти просто зняв з язика те, що я б тобі відповів, якби ти там запитав, наприклад: як ти бачиш зараз Чернівці.

Чому так?

Мені здається, кілька причин. Перша, це елементарно, географічна. Тому що ми так трошки за лаштунками всього. І це дуже грає на руку всіляким місцевим феодалам, які там конкретно втілюють свої інтереси. І більшість чернівчан, якщо запитати, чому типу так все фігово, немає асфальту елементарного на дорогах, чому на тротуарі немає плиточки, а просто ями, чому сміття, чому там немає нормального громадського транспорту, то тобі скажуть: ну тому що вони там собі воюють, а місто занепадає. І так дійсно було тривалий час.

Ну і є далі. Зараз може є трішки якісь покращення. Але загалом це війни місцевих феодалів, які між собою розбираються, намагаються поділити там якісь сфери впливу. І відповідно по черзі вони там дориваються до влади. Коли одні дорвуться, інші блокують їм роботу для того, щоб виставити їх, ну от подивіться, ніхрєна ж вони не поміняли, зараз наші пацани прийдуть і вони це зроблять. Раз там дорвалися.

І ці починають: давайте їм зараз гайки закрутим, щоб не допустили ніяких реформ, так би мовити. І от таким чином оці їхні змагання. Це одна з причин. А оскільки це все знаходиться у чорта на кулічках, то можна це робити і ніхто особливо уваги не звертає. Два, це самі чернівчани винні. Дозволили так собі на голову сісти. І всім значить окей. І не відбувається якихось там протестів. Всіх влаштовує значить.

А чому для людини найоптимальнішим розвитком її персональної якоїсь кар"єри, її шляху це просто поїхати десь на заробітки? Чому людина так просто відмовляється від своєї батьківщини? Ти ж, читаючи от літературу, починаючи від Фолкнера, закінчуючи сучасними представниками цього західного канону, чудово знаєш, наскільки важлива для них земля і що за землю робилося.

Чому наша земля, яка не менше полита кров"ю, не менше вистраждана, чому її так просто залишають?

Слід розуміти, що до багатьох людей залізли в голову не дурні чуваки, тобто там трошки поколоупалися професіонали. За це знімаю шапку. Якщо воно так з покоління в покоління тримається в головах, то не дурні чуваки. Це раз. Два, тут теж слід розуміти, мені здається, що регіон від регіону залежить. Якщо ми говоримо конкретно про буковинців, то там ще плюс є історичні моменти, які теж на це повпливали.

Слід розуміти, що там за останніх 100 років тільки прапор на ратуші змінювався чотири рази, тобто трохи поносило. І коли таке відбувається постійно, то люди місцеві призначаються до того, що типу: а, щоб не було там, румунський король, то румунський король, цисар, то цисар, совіти, ну то совіти, якось типу розберемось, Україна, а тепер Україна, та що зміниться. Як жили, так і живем. І це можливо.

Плюс це регіон бариг. Ну камон, у нас містоформуючим підприємством в Чернівцях по великому рахунку є Калинівський ринок. Я розумію, що на мене можуть ображатися мої землячки, але ну сорі, ну так і є. Це місто купи-продай. Це не місто про те, що давайте там щось виробляти, давайте щось формувати, ні. Це так було спокон віку.

І ці землі, якщо там в принципі повертатись в якийсь там часи княжі, так це були землі, по яким торговці йшли з Причорномор"я до Галицьких князів, тягнули свої товари, а там їх по дорозі вставляли якісь берладники і решта розбійників. Переправляли їх через річки, через Прут, через Дністер. Когось переправляли, когось там обдирали.

Тому цей історичний наліт теж залишив, напевне, якийсь свій вплив, і тому, можливо, людям так неважлива земля. Мені здається, що десь там на Поліссі, я ж сам за походженням поліщук, то мені здається, що ця прив"язаність до землі трохи глибша.

Ти в Житомирі народився.

Так, я народився в Житомирі, але я там ніколи не жив. Такий цікавий феномен. Я повернувся туди вже потім в дорослому віці, будучи музикантом, з концертом. 

Щось відчув?

Нічого хорошого.

Просто чому я питаю, мої предки, татів тато, царство йому небесне, він же з Житомирщини.

Я відчуваю сентимент до Полісся, до Житомирщини, і я постійно бував у бабусі своєї. Вони з міста Чуднів. Це районний центр, і там я бував кожного літа. І от саме до цього міста в мене великий сентимент. Або так само до села Топори Ружинського району, звідки батьки моєї мами походять. І до цих місць у мене теж великі сентименти.

Коли проїжджаю десь там, то завжди в сердечку. А до самого Житомира, ні. Бо він потворний, ну камон, вибачте, житомиряне. Я коли туді повернувся, мене взяли погуляти, організатори концерту повели. Там міст через Тетерів, річка, в якій я навчився плавати. А там на тому мосту стоять оті груші, зарядив п’ять рублів, дав, караоке якесь.

Все, як на станції метро Хрещатик.

Тому ясно, що нічого не могло мені там йокнути.

Мене, до речi, це дуже дивує. Просто навпроти КМДА, мер, курва, роззуй очі, подивися у вікно. Просто стоять шахраї якісь, бариги. Просто заробляють на дурнях. Там ще оцей футбол, турник.

Ти був на Донбасі?

Був.

Ти катався, наскільки я пам’ятаю, в 2013–2014 роках там. В яких саме містах ти був?

Я був і в Луганську, і в Донецьку був з концертами. В Луганську я грав в клубі, який називався Чілаут Донбас. А в Донецьку я грав у Ганджубасі. Я там грав на День Святого Валентина. Це був мій перший тур, тому все було з мінімальним бюджетом. В дорозі були я і мій типу менеджер тогочасний, який зараз став депутатом районної ради.

Теж непогано. 

От, і ми застрягли на автобусі в якомусь населеному пункті, як кажуть поляки, задуп"є, або як кажуть за океаном, in the middle of nowhere. Так, між Луганськом і Донецьком. Це був день Святого Валентина, ми запізнювалися на концерт, зламався автобус, в якому ми їхали. Стоячи, звісно, місць там не було. Було дуже холодно, пам"ятаю, просто жесть мороз.

І ми стоїмо просто в якійсь сраці, якісь ці терикони, дуже холодно. І в якийсь момент воділа сказав, що чекаємо другий автобус, він приїде зараз нас розвозити. Приїхали якісь бусики, такі газельки, позабирали нас, порозвозили, і ми приїхали в Донецьк з запізненням на три години. Всі вже були п"яні, ну день же Святого Валентина. 

Ти зараз розповідаєш, а я згадую наші безславні гастролі в місті Молодогвардійськ, коли всі чекали на автобус, а потім пішли по під"їздах спати. 

Яке на тебе враження справила ця земля? У тебе є дуже гарна фраза в пісні: «Убогим правди нема». Я дуже часто ще до війни навіть використовував цю фразу. Убогі без правди? 

Донецьк, я тобі скажу чесно, центр видався мені досить таким притомним і симпатичним. Тобто видно, що там і гроші водились, і був якийсь рух і життя. Луганськ — то максимально журба, журба. Я пам"ятаю таку фразу, вона мені так закріпилась, тому що вона прям така кіношна. Ми йдемо до цього Чілаут Донбас і темрява просто як в сраці.

Тобто це лютий, темніє рано, весь цей сніг такий чорний, вже старенький, він полежав, на ньому це багно, дуже все так сумно. І я кажу, так а чому тут типу освітлення ніде немає, чому так темно, ногу ж можна зламати. А чувак каже: «Так а на**я эти фонари ставить, если их все равно побьют». І в мене тоді все просто опустилося. Ну окей, напевно, вони щось знають типу.

Ти так сказав, що в мене таке враження, що я знаю того чувака.

В Луганську прям взагалі все було дуже сумно. Але там теж було не без промінчика світла. Тому що на концерті був один чувак, про якого я вже потім дізнався з інтернету випадково, що він там десь попав до сепарюг на подвал. Його тортурували, в нього там проблеми з психікою після цього були. І він тоді був на концерті, з сином прийшов.

Говорив такою чистою українською мовою, чистішою за мене, тому що я в дуже мішаному мовному середовищі перебуваю, а він людина, яка спеціально вивчила українську мову серед російськомовного населення. І він почав щось розпитувати за Чернівці. І він тоді сказав, типу, знаєш як я заздрю вашим активістам. От вони б знали, що таке бути проукраїнським активістом тут, в Луганську.

Наскільки це тіпа складно і наскільки мені страшно за себе і за сина. І так я тоді запамятав, так цікаво, що такий хлопчина прийшов. А потім, коли побачив його в інтернеті і прочитав всю цю історію, яка з ним трапилася, думаю, блін, не дарма він боявся і таки дійсно, деяким активістам варто, як вони, бути проукраїнським активістом на Луганщині.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Северная Корея запустила баллистическую ракету на рекордное за пять лет расстояние

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Ирландские рыбаки вынудили РФ перенести морские военные учения

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Cанкции США на случай вторжения в Украину могут полностью разрушить экономику РФ, — NYT

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Энергоатом впервые запустил одновременно все 15 энергоблоков АЭС

$readalso[$i]->imageAlt
ИНТЕРВЬЮ

Iсторик Олександр Алфьоров: Ярослав Мудрий очiкував пришестя Христа

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Трехсторонний союз Великобритания-Украина-Польша. Как это будет и что даст

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Toyota разрабатывает пассажирский луноход с роботизированной рукой

НОВОСТИ

Во Львовской области перевернулся автобус, пострадали 14 человек

РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Сразу два украинских фильма победили на международном кинофестивале Sundance в США

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

У президента Чехии уничтожили секретный документ о причастности РФ к взрывам оружейных складов во Врбетице

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Американские СМИ сообщают о «напряжении» между США и Украиной, а немецкий Spiegel обратился к властям Германии с призывом разблокировать продажу оружия в Украину