Екс-в'язень «ДНР» Станіслав Асєєв: «Путін — збирач земель», Росія повинна забрати бойовиків перед реінтеграцією

Фото: pravda.com
Фото: pravda.com

Станіслав Асєєв про донецьку в’язницю «Ізоляція», катування над полоненими, можливу амністію для бойовиків та Путіна.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» журналіст і письменник Станіслав Асєєв розповів ведучому Сергiю Iванову про полонених і тортури в так званій «ДНР», про умови утримання в «Ізоляції», про амністію бойовиків і зовнішньополітичну позицію Путіна.

Розкажи, що таке ізоляція? Максимально відверто.

Це помісь в’язниці, дурдома і армії. Ось ці три категорії. Божевільні, тому що те, що там відбувалось, це навіть у найжорсткіших в’язницях, а люди які зі мною сиділи, вони по 20 років відсиділи, були такі так звані «критники» з особливого режиму — вони не бачили такого. Це неможливо собі уявити. Ну наприклад, розламали нашу камеру вночі, просто ламали всі камери підряд. А зранку людина, яка це робила, цей так званий «Палич» (Денис Куліковський «Палич», або «Аїд», керував «Ізоляцією» 2015-2018 рр.), комендант «Ізоляції», я не знаю як його назвати, господар «Ізоляції» — він приніс мішок прострочених цукерок шоколадних, якi там у них на складах були і роздав по камерам. От як це пояснити?

Може, п’яний був? 

Ні. П’яний він був вночі, а це тверезий приніс все це. В них там дуже багато от саме виробів продукції «Конті» з 14-го року. Я так розумію, вони просто в’їжджали, і воно просто валялося там на складах. Звичайно, це все вже зіпсоване і здебільшого їсти важко було, але, наприклад, ті ж самі цукерки можна було заливати окропом, там такі білі маленькі хробачки були, вони спливають, ти їх забираєш і можна пити. Хоча б так.

Я просто до чого це кажу. З одного боку, вночі це якийсь жах просто: тебе забивають ногами, людей під нари загнали, заставляли там їх лаяти як псів. А зранку ця ж сама людина роздає ось такі шоколадні цукерки. Це, звичайно, не тюрма і не армія — це божевільня. Але, з іншого боку, це формально адміністративне приміщення колишнього заводу ізоляційних матеріалів. Там вісім камер на сьогоднішній день вже. Я коли там був, їх було вісім. Два карцери, там є підвальні приміщення. Це, звичайно, нагадує певною мірою якийсь ізолятор або тюрму. Але порядки, які там заведені, тобто, коли там був цей Куліковський «Палич», мало все бути просто заслано ледь не під сантиметр, щоб не стирчав якийсь шматочок подушки. Коротше кажучи, це дійсно: армія, божевільня і тюрма. Це можна так описати «Ізоляцію». В таких категоріях.

Тебе катували? 

В «Ізоляції» ні. В «Ізоляції» мене просто били. Катування проходили на Шевченка, 26 в перший день, коли мене затримали. 

Які саме?

Виключно струм. Ну, це комплекс дій, тобто там і психологічний тиск іде, і тебе просто б’ють, це навіть ніхто не рахує. Але основні катування проходять саме електричним струмом. Це так званий тапік. І там від нього йдуть два дроти. І залежно від того, яка у них фантазія, ці дроти приєднуються до різних частин тіла. У мене був легкий метод, як мені казали, тобто це великі пальці рук, а потім один провод ще кинути на вухо. В «Ізоляції», та й не тільки в «Ізоляції», а й на Шевченка, 26, в цьому МГБ так званому, як правило, приєднують дроти до геніталій. Це зовсім інше, звичайно. Але електричний струм — це 95% випадків всіх, кого катують. 

Що тебе вразило найбільше в Ізоляції? В сенці шокувало. Що з того, що там відбувається, найстрашніше? 

По відношенню до себе це звикання до того, що там відбувається. Коли тобі вже байдуже на все. Тобто людину заводять в опіках. Його тільки що катували, але ти це бачиш вже протягом півтора роки і… Ну, так, завели. Ну, так, катували. Але я знаю, завтра ще когось будуть катувати. І от настав для мене певний період, коли я усвідомив, що я нічого не відчуваю вже. Тобто не в тому сенсі, як не відчувають ті люди, які катують, я б не зміг, наприклад, катувати полонених, ув’язнених, але я не відчуваю емпатії до тих, кого вже заводять до камери. І я розумів, що це величезна проблема, і треба, щоб це пройшло, якщо я все-таки звільнюсь, треба буде багато часу, щоб я все-таки почав відчувати якусь емпатію до інших людей.

Це якщо казати про себе, а якщо про інших людей, то мене вразив випадок, ну я вже розповідав про нього саме на Свободі у Шустера. Коли потрапив до Ізоляції Сергій, мабуть, можна вже казати — Сергій Бешта. Це був, якщо не помиляюсь, 19-й рік. І він потрапив з сином. І їх катували разом. На одному столі, разом із сином, Тобто людей роздягли догола, прив’язали скотчем, почали кидати дроти на геніталії і поливати водою. І його психіка до такого ступеня похитнулась, що він, коли потрапив вже до нас, до камери, з підвалу, він десь тиждень просидів у підвалі, намагався там вкоротити собі вік, його завели до нас. До речі, для того щоб вже ми за ним дивились, щоб він собі нічого не зробив. І ніби людина зовні адекватна, вона може розповідати, тобто, він каже що потрапив з сином: «я такий то, працював там то». Але ввечері, у певний проміжок, часу він протягом декількох днів взагалі не розумів, де він знаходиться.

Настає вечір, він як тільки чує якісь кроки у коридорі, він вважає, що він знаходиться зараз знову з сином у підвалі і сідає просто на краєчок цих нар і починає говорити: «Терпи, терпи, синку, терпи». І щоб ми йому не казали, що «Сергій, все вже скінчилось, тебе не будуть чіпати, твій син поруч у сусідній камері, він також не в підвалі» — він навіть не бачить цієї камери. А потім, коли ми йому зранку казали, що ти взагалі пам’ятаєш, що вчора ввечері було? Він не розумів, про що йде мова. Цей випадок, не дивлячись на те, що я дуже багато чого бачив, бо 19-й рік я там вже сидів більше двох років, і все одно це єдине таке, що мене вразило, мабуть, до коріння.

Одна з героїнь документального фільму «Концтабір Ізоляція», який я робив, розповідала історію про те, що бойовики приїжджали в «Ізоляцію» і влаштовували там ніби як вистави якісь, театр. Ставили стільці і перед ними катували людей. Це правда? 

На моєму досвіді такого не було, але знову ж таки, мені про це розповідали, бо там була людина, яка займала нижчий статус, скажімо так, «опущєного» так званого. Не буду називати прізвище. Мені розповідали, а я запитував у нього потім, чи це правда, що з нього дійсно робили таку «дівчинку». Тобто, він мав спідницю надіти і коли приїжджав «зам міністра МГБ» до цього «Палича», він співав для них. Коли я його запитав, чи було це, він сказав, що так, було.

Я кажу: «Розумію, що немає певного вибору, але, може, краще було б взагалі померти?». І з його відповіді я зрозумів, що він вже неадекватно оцінює ситуацію, бо він мені сказав, що коли в мене будуть суди, то, можливо, той зам міністра згадає про мене і мені менше дадуть. Я зрозумів, що людина вже доведена до такого стану, що він абсолютно неадекватно оцінює ситуацію. Але так, скоріш за все, це було, бо про це казали всі. Я особисто свідком цього не був, але це було загальновідомо в «Ізоляції».

Ведучий та гiсть програми «Антиподи» Сергiй Iванов (злiва) та Станіслав Асєєв (зправа) вiдповiдно
Ведучий та гiсть програми «Антиподи» Сергiй Iванов (злiва) та Станіслав Асєєв (зправа) вiдповiдно

Чи залучали полонених, ув’язнених «Ізоляції», до катування інших ув’язнених? 

До побиття точно залучали. До катування — це питання, бо я не був свідком саме катувань. А от до побиття — це стандартна практика, там була так звана гоп-компанія, яка була дуже наближена до адміністрації. І саме їх залучали.

Вони сиділи? За що? 

Хто за що. Наприклад, одна людина сиділа за статтею шпигунство. Інша за незаконне зберігання зброї. Хтось там з них був так званим «ополченцем», бойовиком. Якщо шпигунство, то ніби як проукраїнські погляди, але там не мало нічого спільного з цим. Тобто статті в них були різні, але вони, скажімо так, робили одне й те саме.

І як їх залучали? 

Вони просто, коли відкривались двері, били людей. Як і цей «Палич» так званий — Куліковський. Він брав з собою двох, трьох таких людей, не з адміністрації, а саме з полонених, з заручників, які були наближені до нього. І їхніми руками бив інших.

А яку мету вони переслідували? 

Цей Куліковський, не дивлячись на те, що він патологічний садист, психопат, алкоголік, але він не ідіот. Він прекрасний психолог. І розуміючи, що коли він робить це руками інших в’язнів, бо він, звичайно, міг наказати своїй черговій зміні це зробити, адміністрації. Але він спеціально залучав тих людей, тому що кожен з тих людей потім піде по своїм камерам і кожний всередині камери буде один одного ненавидіти. Через те, що відбувалось вночі.

Тобто не можна об’єднатися і створити щось. Це називалось «кілішевать камери». Тобто він змінював склад камер. Ви просиділи два, три дні, і могли відчинитись двері і вам сказати: «С вещами на выход». І навіть не розумієш, куди ти йдеш, але тебе просто переводять у сусідню камеру, щоб ти не встиг з тими людьми, з якими ти просидів добу, дві, три, знайти якийсь контакт. Взагалі, щоб про будь-який спротив не йшлося. 

Я багато чув про цю людину (Куліковський — ред.) зі слів інших ув’язнених. Нагадай мені, будь ласка, він донецький?

Він, наскільки я знаю, не з Донецька, а з Донецької області. 

Він колишній правоохоронець?

Важко сказати, але казали, що так, він працював у системі на якихось зонах.

Власне от таке от використання ув’язнених для побиття інших ув’язнених — це, я б сказав, абсолютно ГУЛАГівська методологія. Яка прижилася у старих, олдових вертухаїв. Цей досвід переймали від тих людей, які охороняли в радянські часи. А от серед вертухаїв цього концтабору там були принаймні відносно притомні? 

Були. Здебільшого вони не мали відношення безпосередньо до адміністрації. Вони дійсно там працювали як вертухаї. Але вони входили до системи цього МГБ і інколи їх залучали у якості от такої адміністрації. Для того, щоб вони просто слідкували за нами: відкривали, зачиняли двері, виводили на прогулянку. І ці люди, які були ззовні, зі сторони, залученої до цього процесу, вони, як правило, не брали участі от у таких справах, які робив Куліковський та його найближче оточення з адміністрації. Вони дійсно виконували роль от таких от вертухаїв: закрив, відкрив двері. 

Як вони там опинились, якщо вони нормальні люди?

Вони ж мають виконувати наказ. Якщо їм сказали зверху, що сьогодні ви будете черговою зміною на адміністрації, то, звичайно, вони не можуть [вiдмовитися — ред.].

Тобто їхня нормальність полягала в тому, що вони не проявляли ініціативу у катуваннях та тортурах? 

Так. Вони ставились до нас, деякі з них, я не хочу казати всі, але деякі з них просто ставились до людей, як до людей, і це інколи навіть шокувало, коли відчиняються двері зранку і тебе виводять на прогулянку і говорять: «Доброе утро, выходим на прогулку».

За часів Куліковського це взагалі нонсенс був. Відчинялися двері, він починав матами класти всіх підряд і бити, коли ти вже йдеш на прогулянку. А тут просто відчиняються двері і тобі кажуть: «Доброе утро, выходим на прогулку». Навіть це сприймалося як щось людяне. Хоча так воно і мало бути, якщо б це була звичайна в’язниця, СІЗО, наприклад, в якому я сидів, чи табір, наприклад.

Ти вважаєш, що ці люди мають шанс на якісь пом’якшувальні обставини, якщо вони гіпотетично опиняться в полі зору української кримінальної юстиції? 

Якщо людина не катувала нікого і мала якийсь військовий досвід з того боку — це одне питання. Тобто ти «просто» воював. Але якщо ти патологічний садист і постійно знущався з людей, катував, ґвалтував, то це зовсім інше — юридично.

Але вони своєю охороною створювали всі умови, щоб цих людей ґвалтували.

Ні, безперечно, я ж не хочу сказати, що їх треба амністувати, але я не можу їх порівнювати, знову ж таки, з Куліковським «Паличем» і його найближчим оточенням. Бо це ж просто психопати і садисти. Я думаю, їм потрібно дати якусь вищу міру, яка в нас є — пожиттєве.

В «Ізоляції», як ти сказав, сиділо дуже багато бойовиків, так званих «ополченців». У тому числі офіцерів і командирів.

Навіть генерал-майор був. Він до «МЧС» відносився до їхнього, а от полковники, підполковники, майори — це так зване «ополчення».

Ти з ними спілкувався?

Безперечно.

Як вони пояснювали для себе, що сталось?

Тут все залежало від їхнього досвіду в «Ізоляції». Бо, наприклад, генерал-майор пробув там тільки добу. Його не катували, навіть не били. Він потрапив туди, і його міністр так званого МЧС Кострубицький, він його перетягнув, наскільки я розумію, до СІЗО. Швиденько витягнув звідти. Ми один вечір з ним (затриманим генерал-майором) поспілкувались. Людина, звичайно, проросійськи налаштована. Але люди, яких туди просто, можна сказати, заносили, був такий підполковник ЛНР так званого, це просто наскрізь пронизана проросійська людина. Він ненавидить все, що пов’язано з Україною. Він починав сепаратистський рух ще в Одесі, потім воював за так звану ЛНР, потім його тут катували дуже жорстко.

Він зайшов з поламаними пальцями, просто скотчем перемотаними. Його кохана дівчина сиділа поруч з ним. І навіть при всьому цьому, що цікаво, він ненавидів усіх цих так званих ЛДНР, він говорив, якщо цензурно сказати: «Я просто использованный презерватив». Він так і казав. «Я це розумію», — він каже. Але до України його відношення не змінилось. Він вважав, що колись це почалось з Майдану, це була помилка наша історична. І якби цього не відбулось, то не відбулось би всього цього, що зараз відбувається з ним. І коли я задавав йому питання, ну Майдан це таке, ти можеш погоджуватися, не погоджуватися, але те, що з тобою зробили тут, це не має жодного відношення ні до Майдану, ні до СБУ, ні до України. Це роблять твої, свої же.

Гiсть програми «Антиподи» Станіслав Асєєв
Гiсть програми «Антиподи» Станіслав Асєєв

Ти написав дуже цікавий текст, в якому кажеш, що Путін — це останній метафізик Європи. Чому? 

Тому що Європа на сьогоднішній день повністю перетворилась на калькулятор. Вони мислять виключно економічними категоріями. Путін — ні. Путін і вся його політика — вона повністю, з економічної точки зору, нераціональна. Він постійно втрачає. В тому числі з Донбасом, з Кримом — він постійно втрачає і готовий втрачати заради того, щоб стати от таким «собирателем земель». Він мислить себе в таких категоріях, як людина, яка має відтворити Радянський Союз номер 2.

Це точно не економіка. Якби він мислив економічними категоріями, звичайно, він би вже щонайменше від Донбасу відмовився і віддав нам його назад. Ні, ця людина дійсно мислить ідеалістично, і це, до речі, не тільки моя думка. Вперше я її почув від іспанської журналістки. Вона сказала, що, можливо, тоді, звертаючись до політиків Європи, Володимир Путін — єдина мисляча людина в Європі серед політиків взагалі. Тобто не та, що просто рахує якісь цифри, а яка будує певну політичну систему, виходячи з якихось ідеальних речей. От в цьому сенсі я погоджуюсь. Інша справа, що, звичайно, ці речі, вони спрямовані на те, щоб зруйнувати взагалі нашу державу. Для нього держави Україна не існує. Я завжди кажу, що для росіян це «загородная дача», не більше. Для них не існує держави України. Все. Треба чітко усвідомлювати, коли ми ведемо з ними перемовини. Наша влада цього не розуміє. 

У нього логіка хрестоносця, я так розумію. А що є святим Граалем цього всратого тамплієра? 

Важко сказати, що там центральне ядро. Я думаю, він живиться думкою протиставлення себе Заходу. Він вважає, це ще з Радянських часів, що Захід — стовідсотковий ворог Російської Федерації. Російська Федерація — це щось унікальне, що містить особливу духовність. Як він визначає ці речі для себе, я, звичайно, не можу сказати.

За що ця війна, особисто для нього? 

Формально, наскільки я чув його інтерв’ю, я думаю, його перш за все турбує саме проблема НАТО. Він дуже боїться, що Україна стане членом НАТО, і саме цей ошийник, так би мовити, пасок, він використовується для того, щоб нас відтягувати від цього. Але ж цей страх, він виходить з метафізичних якихось категорій: з холодної війни радянських часів, з цього страху, що «запад нападет». І у Путіна цей страх дуже великий насправді. 

Ведучий програми «Антиподи» Сергiй Iванов
Ведучий програми «Антиподи» Сергiй Iванов

Як ставляться до росіян в Донецьку місцеві? Чи сприймають вони їх як своїх?

Щодо місцевих не скажу. Я не мав таких розмов з ними. А от в «Ізоляції» вони їх ненавидять. Адміністрація «Ізоляції», коли до них потрапляли росіяни, вони їх просто ненавиділи. Саме через те, що не відбулось варіанту з Кримом. Вони не забрали їх до себе, як анексували Крим. І так вийшло, що тепер через Російську Федерацію, розуміючи, що вони замкнуті в цій «Ізоляції», нехай вони адміністрація, вони по інший бік грат, але все рівно, вони в такій же самій ізоляції. Коли вони вже не можуть поїхати до України і не можуть навіть виїхати до Росії, бо їм забороняють це, оскільки вони так звані «спецслужби». І коли потрапляють росіяни, навіть той «Палич» казав майору з Росії з російським паспортом: «Так где же вариант с Крымом? Сколько можно ждать». Тому до них дуже критичне ставлення.

Ти спілкувався з росіянами-полоненими?

Так. Вони були в тому числі і в моїх камерах. 

Вони розуміють, що вони не вдома, чи вони вважають, що вони вдома? 

Хто як. Був такий, наприклад, Коля Самарський, ми його так звали. Він був з якоїсь дєрєвні під Самарою. От він просто прозрів, коли потрапив до «Ізоляції». Він приїхав власне «на сафарі», це такий солдат удачі. Був 18-й рік, йому навіть адміністрація казала, ти ж розумієш, ну ладно 14-й, 15-й, але нащо ти припхався у 18-му році, навіщо ти сюди приїхав? І коли його просто запихнули до цієї «Ізоляції», там дуже жорстко з ним поводились, він, звичайно, трішечки прозрів і сказав, ну нам він так казав, що якщо я звідси вийду і поїду знову до Самари, я стовідсотково буду робити таку рекламу цьому вашому Донбасу, щоб ніхто сюди не їхав. От це був такий конкретний приклад. Але той майор, який мав російський паспорт, він ні. Все рівно, не дивлячись на те, що він пройшов: тільки Росія і все.

Коли говорять про амністію, я розумію, що вона не спрацює. Я розумію, що коли ми будемо брати якісь критерії: людина скоювала тяжкі злочини чи не скоювала тяжкі злочини, я ж розумію, що ми говоримо ні про що. Ніхто не знає, хто що скоював. І вибачте, якщо гармата стріляє по населеному пункту і вбиває 10 людей, то весь цей розрахунок цієї гармати, він однаково: і навідник, і той, хто підносить снаряди, і той, хто смикає за цю штуку. Хоча чувак, який десь там зі штангенциркулем на мапі щось там вимальовує куди попасти, він же фактично зброю не бере. Це називалось злочини, скоєні в умовах неочевидності. Я не розумію, яким чином це взагалі можливо? Ти віриш в якусь із форм амністії на тій території?

Ні. Ми захлинемося. Просто захлинемося, коли десятки тисяч людей, яких неможливо визначити, чим вони займались всі ці роки. Бо навіть з адміністрацією «Ізоляції», якщо їх зараз взяти і привести до правосуддя, вони скажуть: «Вибачте, ну мало лі що там кажуть ці декілька сотень людей, які вже дали свідчення за всі ці роки, я нікого не катував». Все. Де докази? Так, відчиняв, зачиняв двері. І все. Ну, був на «Ізоляції», нікого не катував. А що сказати про бойовиків, які просто стріляли, у лапках знову ж таки. Як це можна? Тому міра відповідальності Російської Федерації має полягати в тому, що вона перед реінтеграцією забере всіх цих людей до себе, на свою територію. Інакше ми захлинемось. 

Ми ж розуміємо, що вона не забере, а фактично їх утилізує.

Це вже інша справа насправді. Хоча б поставити це питання неофіційно. Я розумію, що з політичної точки зору це буде не дуже красиво виглядати, хто б це не сказав: Зеленський, Кравчук там, я не знаю. Але хоча б неофіційно почати вести ці перемовини. Вибачте, ви створили для нас цю проблему, ви створили ці «корпуси», ви створили «МГБ» — фактично есесівців сучасних, ви створили концтабори. Ми не зможемо розібратися з десятками тисяч людей. Це десятиліття потрібні, щоб всі ці справи хоч до чогось привести. Забирайте, і потім ми готові взяти цю територію. І там вже амністія більш менш можлива для політичної складової окупаційної. Я не знаю. Які хоча б не робили воєнних злочинів на тій території.

В контексті закону про колаборантів, який зараз дуже активно обговорюють, дай будь ласка визначення, хто такий колаборант? 

Людина, яка співпрацює з окупаційною адміністрацією, в цьому проблема. Якщо на сьогоднішній день пан Резніков (Олексій Резніков, віце-прем’єр міністр, міністр з питань тимчасово окупованих територій України — ред.) хоче забрати цей термін «колаборанти», він наполягає на цьому, це небезпечний дуже буде прецедент. Тому що ми виводимо Російську Федерацію з цього дискурсу і розміщуємо його у дискурс громадянської війни. 

Ну правильно, якщо ти колаборуєш, то з ким? 

Так, з кимось, з Російської Федерацією. Якщо ні, то знову ж таки, а так це внутрішній конфлікт. Я проти цього. 

Ну, скажімо, медсестра у шпиталі — колаборант?

Я розумію, що тут немає однозначного визначення, хто саме.

На твою суб’єктивну думку. 

Конкретно про медсестру?

Ну, от медсестра у військовому шпиталі. 

Мається на увазі в «ДНРівському»? Ну, я думаю, що певною мірою так. Якщо вона лікує тих людей, які потім повертаються і вбивають наших військовополонених, я не думаю, що це професія, яку не можна змінити в тих реаліях.

Один з бухгалтерів фін. управління адміністрації Пушиліна — колаборант?

Так, безперечно. Але знову ж таки. Тут міра відповідальності має бути різною. 

Ми просто зараз говоримо про дефініції. 

Так. Якщо ти свідомо співпрацюєш з окупаційною адміністрацією, саме з політичної кон’юнктури чи з військовою, не дивлячись ти бухгалтер чи ти бойовик — звичайно, це певна форма колаборації. Просто міра відповідальності має бути різна.

А бізнесмен, який сплачує податки? 

Це складне питання. Насправді не знаю, як на нього відповісти. 

Так а потім просто постане питання наступне: що оцей бізнесмен профінансував так звану армію «ДНР» на три мільйони рублів. За оцей весь період. А медсестра просто заробляла собі на хліб. 

Так. Саме так десь і буде.

Я зараз з тобою дискутую, і моя позиція з цього приводу публічна і відома. Тобто я вважаю, що потрібно все ж таки якось більше… це не популярно звучить, але потрібні більш загальні механізми для всіх застосовувати. Якщо ти підпадаєш під це визначення, скажімо так. От існує ж різниця, якщо ти рецидивіст, якщо ти скоїв п’ять крадіжок відкритих, мається на увазі без проникнення, і коли ти рецидивіст за розбій. П’ять розбоїв з автоматом і таке інше. Але все одно і там, і там ти рецидивіст. Це я просто дискутую, у мене немає остаточної відповіді, але знову ж таки. От є лікар, який піднімає на ноги цих людей, і йому ж ніхто дуло біля скроні не тримає. Він це робить. І є комерсант, який дає гроші, і за які утримуються люди, які вбивають потім наших військових і цивільних. 

Я думаю, що саме з таких міркувань, я маю на увазі пана Резнікова і його оточення, виходять, коли хочуть прибрати це слово. Бо розуміють, що буде багато питань до них, якщо це законодавчо якось визначимо. Але я боюсь, що якщо ми взагалі заберемо слово «колаборант», то взагалі ніхто не буде відповідати. От інша буде крайність.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

МИД: Украина получила мощный сигнал солидарности от международных партнеров

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Украинский тяжеловес завоевал две золотые медали на чемпионате Европы

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Песков заявил, что в Украине «вот-вот может возобновиться гражданская война»

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Китай признал недостаточную эффективность своих вакцин от COVID-19

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

«Беспредел застройщиков»: прокуратура Киева открыла уголовное дело по факту снова исторического дома Уткина

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В Польше заявили о 99% эффективности вакцин от COVID-19

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Новая утечка данных из соцсетей: на этот раз в сети оказались данные 1,3 млн пользователей Clubhouse

НОВОСТИ

В Иране на заводе по обогащению урана произошла авария

НОВОСТИ

В Черное море направляются два ракетных эсминца ВМС США

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Кабмин утвердил перечень видов предприятий, которые получат материальную помощь в 8000 грн в «красных» зонах

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

ДТП с автобусом в Индии: 30 человек ранены, 10 погибли