Репер Вова зi Львова: я би заборонив музику росiйською мовою

Репер Вова зi Львова: я би заборонив музику росiйською мовою

Український виконавець заявив, що почуває себе в Україні не вдома.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» український виконавець у стилi реп Вова зi Львова (VOVAZILVOVA) розповiв про музику російською та українською мовами, повернення з США, українську національну ідею та ставлення до президента Володимира Зеленського.

В чому полягає українська національна ідея? 

Знаєш, я готувався до твого інтерв’ю, ми домовлялися про нього раніше, але мені не вдалося. Я з того часу не одне інтерв’ю в тебе подивився, і якось в мене пролітали в голові думки стосовно того, як воно буде виглядати, якісь візуалізації питання-відповідь.

До чого я почав це говорити. Я хотів сказати, що всі свої сьогоднішні відповіді, вони будуть по великому рахунку в двох категоріях. Одна категорія — це українці і благо для українців в поточній ситуації, в наш час, з існуючою війною з Росією. А інша категорія — це люди, людство і більше благо для людства. На мою думку, національна ідея.

Бачите, кілька питань було, чи вона є, якщо вона є, яка вона. Мені здається, що однієї нема, бо якби вона була, напевно, по-інакшому все б виглядало. Напевно, вони є різні для різних людей. Знаєш, як кажуть, що правда для кожного своя чи істина в кожного своя. Мені здається, що було б класно, якби українською ідеєю була духовна еволюція, еволюція свідомості.

Коли ти знаєш, шо в кожній людині є енергія, яку хтось називає душею, хтось називає Кі, хтось називає Ци, ще якісь є різні назви, дух. Я вірю, що з цієї енергії створено все навколо, і я вірю, що це та сама енергія, якою по великому рахунку є Бог. І тому для мене, я обираю вірити в те, що ми всі одне ціле.

Виходячи з того, коли ти робиш щось погане комусь, ти робиш це собі, коли ти робиш добре комусь, ти робиш добре собі, коли ти робиш погано собі, ти робиш погано комусь, коли ти робиш добре собі, ти робиш добре комусь. Я думаю, що було б класно, якби національна думка була в тому, щоби ставати кращим, ніж ми є, роблячи те, що ми робимо.

Тому що це поняття може здаватися дуже абстрактним, ставати кращими, ніж ми є, є таке. За все хороше проти всього поганого. Але мені здається, що це просто означає робити ту справу, яку ти робиш настільки добре, наскільки ти можеш її робити. І робити так, щоб ця справа нікому не несла ніякої шкоди, і це було в благо, щоб це було на користь. Мені здається так.

Ти жив в Америці, скільки ти загалом там прожив років?

Шість.

Шість років. Ти от зараз виїжджав. Ти був в Америці? 

Так.

Ти збираєшся емігрувати? Остаточно я маю на увазі. Чи ти вже отримав громадянство?

Нi, не отримав. Зараз ми живемо з дружиною на дві країни. Почали так жити з 2019 року. 

Чому ти повернувся? 

Дружина дуже сумувала за Україною і хотіла проводити час тут. Мене Лос-Анджелес трошки розслабив, і я трошки заснув. Мій племінник у Львові 12-річний, на той момент, два роки тому, 10-річний, слухає руський репчик, коли грає там в щось на компі. І в звітах річних по найпопулярніших піснях в українському YouTube і далі виключно російськомовна музика. Це от ті причини, основні.

Ти хочеш з цим щось зробити?

Так. Я зрозумів в 2019 році, що якщо я на той момент досі не зробив те, що я планував зробити в Америці, а в Україні досі існують оці проблеми, коли навіть мій племінник у Львові слухає рускій репчик, то я можу або нічого з цим не робити, або скаржитися з приводу цього, або робити репчик українською мовою. І я подумав, що треба робити репчик українською мовою. 

А чим ти займався в LA?

Якщо гарно це описувати, то я втілював у життя одну зі своїх найбільших мрій — жити в Америці. Коли я в шостому класі почав слухати репчик і грати в баскетбол, по ICTV показували NBA Action, такий дайджест тижневий півгодинний, NBA Jam так само і одну гру раз на тиждень. Ну і все, мене повернуло, я почав грати в баскетбол, почав слухати репчик, і відтоді хотілось мені в Америку, типу як, знаєш, на землю обітовану.

Ну з того, що я бачив в Америці багато разів, я не зустрічав там безкоштовного житла, послуг, сервісу, я маю на увазі, що гроші треба мати. 

Я репчик слухав і грав у баскетбол, був в шостому класі, про безкоштовне житло я не думав, у мене понять таких в голові не було. 

Ти кажеш, що ти втілював свою мрію дитинства, а я кажу зараз. Що ти робив для того, щоб можна було втілити свою мрію? 

Ми організували з дружиною невеличкий бізнес, і це нас годувало. Це не є щось таке, чим мені хотілося б, ну не те щоб ділитися, це якісь більше побутові, буденні якісь такі штуки.

А не заважали вони насолоджуватися життям і втілювати мрію?

Насолоджуватись життям і втілювати мрію не заважало. Мені здається, що людина сама собі або заважає, або не заважає. Це ж типу можна все пояснювати тим, що, знову ж таки, вертаючись до того, що це відбувалося або зі мною, що ставить мене в позицію жертви.

Що я можу зробити з якимось зовнішніми обставинами, ну відбувається зі мною і все, капець. Або це відбувається для мене, для мого росту, для мого розвитку, для того, щоб я ставав кращим, ніж я був. Якісь речі мені вдалося використовувати на свою користь, якісь не вдавалось. 

Повертаючись до моєї улюбленої фрази: а де зараз Америка?

В Америці. Оці два місяцi, поки мене не було, ми з дружиною вирішили відсвяткувати нарешті, вирішили організувати собі медовий місяць, і ми проїхались Америкою на машині, зробили кружок. Прилетіли в Нью-Йорк, орендували машину і поїхали в Лос-Анджелес південними штатами, виїжджаючи в різні міста і місця, де ми ніколи не були.

А після Лос-Анджелесу ми піднялись на гору і поїхали назад у Нью-Йорк північними штатами. Америка дійсно дуже різна, Америка дійсно дуже відрізняється штат від штату. Ну але вона і досі там. Частково. Частково вона, звичайно, в наших головах, в спогадах, уявленнях, які в більшості людей сформувалися на фільмах, кліпах, шоу якихось. На цьому культурному продукті і культурній експансії, яку штати так благополучно втілювали десятиліттями.

Ну а те, що відбувається зараз там? Відбувалося точніше. Рух BLM. Скажімо так, такі відверті ліві наративи, які укорінюються в суспільстві. Тобто Америка завжди була країною, ну для нас, країною звірячого капіталізму.

Заробив? Заробив. Молодець. Зараз все це якимось чином починає набувати таких гібридних форм і тяжіти до ось цього покруча якоїсь квазі соціалістичної. Щось відбувається таке? Ти відчуваєш оцей лабільний стан? Гендер?

Ти знаєш, в основі того, що відбувається, як на мене, є багато класних речей. Я за гендерну рівність, але коли роблять вбиральні або переодягальнi для людей, дітей, які ще не визначились зі своєю статтю чи вважають себе іншої статі, або коли хлопці, які вважають себе дівчиною, я правда не знаю, чи такі випадки є, чи це тільки оті моменти, якими республіканці і консерватори лякають інших людей…

Коли пацана, який відчуває себе не пацаном, беруть в команду по плаванню або в якийсь інший вид спорту, і він має фізіологічні переваги над дівчатами, я вважаю, що це неправильно. Але як мало би бути, я не знаю.

Я вважаю, що рух темношкірого населення Америки за рівні права — це правильно, але коли певні індивіди, групи користуються цим і починають мародерствувати і робити погроми, то я вважаю, що це неправильно. Але що з цим робити, я також не знаю.

Тому процеси, які відбуваються в Америці, вони з одного боку відображають процеси, які відбуваються у цілому світі, а з іншого боку формують або надихають або впливають. Мені взагалі те, що відбувається з темношкірим населенням в Америці, чомусь дуже резонує, перегукується з тим, що в нас відбувається з україномовним населенням.

Кріпацтво було, якщо я зараз не почну говорити якоїсь дурні, типу для всіх, напевно, для україномовних і для російськомовних на цих територіях. Але я часто почуваю себе в Україні не вдома. Через російську мову. І я впевнений, що темношкірі часто почувають себе, в себе вдома в Америці, як не вдома, через ставлення до них в багатьох чи не в багатьох, не хочеться узагальнювати, через ставлення, яке і досi присутнє. 

Цікава думка. Дискомфорт, що ти в своїй країні вигнанець чи як?

Десь так. Я до 16 років, я це не розказував раніше, до 16 років розмовляв у Львові двома мовами: російською і українською. Так склалось, що у мене мама була з російськомовної сім’ї, а тато — з україномовної. Вся мамина родина розмовляла російською мовою, там частина була з Дніпра, дідусь, мамин тато, був з Мордовії. Словом, вони говорили російською. І я з ними всіма говорив російською.

В мене була бабушка, тьотя, у мене було два старших брати, Сергій і Саня, двоюрідні. А в тата вся родина була україномовні, вони були з міста Сокаль Львівська область. Я з мамою говорив російською, а з татом — українською. В школі, в публічних місцях я говорив українською, а компанія у мене до кінця школи була російськомовна. 

У Львові російськомовна компанія?

Так. Ні, сорі. Друзі були так само, як я, двомовні, вони були українськомовні і російськомовні, але коли ми збирались, в нашій компанії було троє дівчат з російської, блін, як правильно, не з російської школи, ну типу українська школа, де все навчання відбувалось російською мовою, 84 школа у Львові.

В нашій компанії було троє цих дівчат, ну і ти знаєш, якщо хочеш сподобатись дівчатам чи з якихось інших міркувань, зараз дуже складно це зрозуміти, але в компанії ми розмовляли російською мовою. Ми ніколи в житті не мали ніяких проблем з цим.

Окрім підзатильників від мого тата і тата ще одного мого друга, в якого і в сім’ї була така самісінька ситуація: мама — з російськомовної родини, тато — з україномовної, і він говорить з татом українською, з мамою російською. І ми тільки від наших батьків отримували типу: якою мовою говорите? Китайською говоріть, якщо не хочете українською, але російською не говоріть. Але це все. Це на рівні побутовому, так, типу з приколом.

Коли я приїхав в Київ вступати в Університет культури і побачив, скільки тут говорять російською мовою, я так офігів, що перейшов на українську мову з бабушкою, яка стала бабцею, двоюрідні старші брати, на яких я завжди дивився як на старших братів, до яких все життя говорив російською, і мені незрозуміло було, як з ними говорити українською. Я просто перейшов з усіма на українську мову.

І ти знаєш, багато друзів і досі російськомовних. Але і якось після Америки і після початку війни, після того, як забрали Крим, як це популярно зараз згадувати, гештальти, закриті, не закриті. Таке враження, що це якийсь не закритий гештальт. Я вже і з психотерапевтом говорив стосовно того. І психотерапевта хотів міняти, бо психотерапевт також російськомовний.

І сам з собою намагався домовитись що, Вова, питання мови, як і багато питань, відносять до розряду тих питань, що людина значить поки що на такому рівні розвитку. Значить вона не розуміє якихось причинно-наслідкових зв"язків. Про те, що війна на сході відбувається. В тому числі і тому, що тут так багато людей говорять російською мовою. Вона не є дурна через це, вона не є погана, вона не є глупа.

Точніше, можливо, вона і глупа. Вона не розуміє якихось речей, як діти. Як діти, які роблять якусь фігню не тому, що вони хочуть, ну тобто інколи вони хочуть зробити якусь пакость, перевірити тебе або посунути кордони, щоб зрозуміти, наскільки далеко вони можуть зайти, але переважно вони роблять це від нерозуміння. Відчув, що образив, напевно, багатьох людей, прошу вибачення у всіх, але якось так.

Я уявив собі оцю школу російськомовну на Сихові, і мені настільки взагалі несумісні зі Львовом речі. Я уявляю: Львів, тим більше Сихів, і тут «тургєнєвскіє женщіни».

Ти розумієш, я приїхав в Київ, це якраз збіглося в часі. Я якраз в 2000 закінчив школу у Львові і поїхав вчитися в Київ. І десь тоді вбили Білозіра, композитора у Львові, і в Києві мене питалися, чи десь казали, типу, у вас у Львові там б’ють за російську мову. От я ніколи в житті такого не бачив. І сам особисто не мав з цим проблем. Ну але, напевно, люди живуть в різних реальностях. 

У нас є так звані нацменшини. Це росіяни, вірмени, роми, угорці і багато інших. Чи потрібно нам залишати оці шпарини в квотах, чи залишити українську та англійську і все?

Що це означає? Заборонити музику російською мовою? Так. Я би заборонив. Я би заборонив музику російською мовою. Ну типу, як її заборониш, її в кінці кінців ніяк не заборониш. Найбільшу соціальну мережу не заборонили, люди сидять з VPN, або просто можуть мати додаток в мобільному телефоні, і вона відкривається.

Ну тобто як можна заборонити музику. Але якщо б можна було, я б заборонив. Я знаю, що по хорошому має відбуватись по іншому, типу конкурентоспроможний ринок, всі ці речі. Але українська музика вічність знаходилася в програшній позиції по відношенню до російськомовної музики, до російської і до української російськомовної. Я не бачу нічого поганого для того, щоб зараз шальки терезів трошки вирівняти. 

Поставлю питання рядком з твого треку: «Чому при владі досі комуняки»?

Це, напевно, якесь дивне поєднання м’якотілості і добросердечності чи що. Якось не пройшли без сліду роки імперської Росії, під Радянським союзом, коли ставилося на перше місце загальне, а не особисте.

До речі, у мене сьогодні була ситуація, мені цікаво, чи сплине нагода розказати про неї, чи ні. Купую овочі на такому невеличкому стихійному ринку, кілька наметів стоять. Коротше, тьотя мене двічі обважує. Я пішов додому і переважив, в мене дома є суперкрутий кухонний комбайн, у нього всередині є ваги електронні, я все зважую одразу, коли готую.

Я взяв абрикоси і поки тягнувся за кульком, дивлюся, один вже стоїть збоку, а його не було. Забрав свій абрикос, але запам’ятав, що було 348 грамів, коли вона перший раз зважила. Кріп потім вона мені кладе. Кажу, покажіть мені великий пучок кропу, а покажіть, скільки буде 50 грам. Вона кладе, я бачу, мені здається, що 75, а перед тим вона сказала, що 200 гривень за кілограм, вона знімає, каже 20 гривень.

Я кажу, що 100 грам там було? Вона каже так. От мені не захотілося їй сказати, а поставте ще, зараз я гляну. А я був майже впевнений, що я побачив 75. Я кажу, ну окей, я ще беру в неї броколі. Вибирає три броколі, ставить, встигаю побачити, що там 33, вона знімає, каже 35. Я кажу та 33 ж було тільки що, ану поставте ще раз.

Вона ставить, там 33,30. Вона каже 33,30. І от я їй нічого не сказав, заплатив, прийшов додому, переважив кріп. Кріпу виявилось 75 грам, а не 100. Абрикоси виявились 310, а не 348. Я потім зважив ще одну, вона так важить десь 340 грам. Ну і з броколі, я її типу зловив. Я знаю, що я більше до неї не прийду купувати щось, але вона про це не знає, вона не знає, що я не прийду до неї через те, що вона нечесна зі своїм клієнтом.

Я думаю, можливо, по-хорошому мені вартувало про це їй сказати. Я міг зробити це в різних формах, я міг кіпішнути, я вже собі уявляв різні варіанти, знаєш як, після бійки кулаками не машуть, але після бійки в мене несеться в голові різні варіанти, як могло розрулитися.

Я собі уявляв, що я стою і кіпішую: «Не купуйте в тої, вона всіх обважує!». Або теж саме, але спокійно, ця тьотя обважує, дивіться уважно на ваги. Або я собі уявляв, що підходжу до неї і кажу, ви знаєте, я дещо вам скажу, а ви тільки не кричить, і я також не буду кричати, але я вам хочу сказати, я знаю, що ви мене обрахували кілька разів, я більше до вас не прийду.

Я скажу всім своїм знайомим в цьому районі. Я потурбуюся, щоб до вас ніхто не прийшов. Але я всього цього не зробив. Мені здається, є в нас в українців така фігня. Це ж треба виходити за зону комфорту, це треба мати якоїсь конфліктної ситуації побутову, краще її не мати. І от в цьому якась така наша, і коли я кажу наша, я говорю наша, я не кажу ваша, я говорю наша, і вона в мені також є і ця історія щойно проілюструвала. Якісь ми терпіли трошки. Мені це дуже прикро.

Ситуація з Росією. Це типу така помножена на десять, для мене це Стокгольмський синдром. Що нас щемили так довго, так натхненно, а люди і далі не викупають, що можна просто почати говорити мовою своєї країни і в довгостроковій перспективі це призведе до ситуації, коли війна в такому вигляді, в якому вона зараз є, буде просто неможливою.

«Кожен навколо мене то лох, навіть той лох, який заливає всім, що не лох». Це натяк на Зеленського? 

Так. 

Як ти ставишся до Зеленського? Ви знайомі, до речi? 

Ні.

А як ти ставишся до нього?

Я вважаю, що з його боку було неправильно балотуватися в президенти в такий час. 

Але все гірше чи краще, ніж ти думав тоді?

Я хотів, щоб була ситуація, коли тоді в 2019 мені не подобалася ситуація, що він балотується, але я хотів, щоб я був неправий. Я з тих людей, які, якби я виявився неправим, я би перший попросив вибачення, в якому завгодно форматі: публічно, в пісні, заримовано. Але мені здається, що я не помилився.

Я не можу сказати, що він найбільше зло. Найбільше зло — звичайно, президент сусідньої країни. І є якісь штуки, які міняються на краще. Бачив, що начебто цього року, знову ж таки, не знаю, чи це якісь вкиди та піар, чи просто недолугий піар, я бачу якусь інформацію, якісь новини, що ми прям маємо жорстко перейти на paperless, прям кінець бюрократії, типу все в додатку «Дія», ніяких довідок.

Це було буквально минулого тижня, і це був перший, напевно, раз, коли я подумав: красавчик. А потім я бачу допис якогось свого товариша у Львові, він був на якійсь прес-конференції по цьому додатку «Дія», типу вони рекламували, піарили, як можна класно в самому додатку «Дія» оновити своє водійське посвідчення.

Для того, щоб оновити своє водійське посвідчення в додатку «Дія», треба піти взяти одну довідку, другу, відсканувати і сканкопії ввести в цей додаток. Я не просто так в пісні цій, яку ти цитуєш, маю слова, що «нужбо молитись за його совість, нам на себе і неньку не пох». Раз він вже є президентом країни, громадянином якої він і досі є, значить від нього залежить ряд речей, багато всього.

Ти кажеш, потрібно молитися, відповідно ми мусимо прагнути, аби він був кращим. Я чому питаю, тому що доволі багато людей хочуть, щоб він був ще гіршим, ніж він є. Тому що в такому разі вони виявляться правими. От для тебе особисто, краще помилитися?

Однозначно. На шальках терезів: я правий, але цій країні гірше, або я неправий, але цій країні краще. Звичайно, я оберу, що я неправий.

«Один мій президент — клоун, інший президент — бик. Кожен з них хотів мій голос, а отримав мій патик». А за кого ти голосував?

Якщо чесно, інший мій президент бик — йшлося про Трампа. Але я ніде цього ніяк не зробив так, щоб це було зрозуміло. Тому всі подумали на іншого. Не голосував ні за кого. Я каюсь з одного боку. Ми були в Лос-Анджелесі, а найближча виборча дільниця — 400 чи 500 миль від нас в Сан-Франциско.

Я думаю, що якби був кандидат, в якого я б вірив, як я, наприклад, вірив в Ющенка в 2004, я б не обламався, я б не обламався, я би зібрав банду, ми би собі паралельно організували ще якийсь двіж, ми би поїхали прямо задвіжувати, я би підбив людей, ми би поїхали і проголосували би бандою і задвіжували би.

Але це була якась патова ситуація. Я вважаю, що Порошенко було менше зло в тій ситуації. Але разом з тим я вважаю, що всі зміни на краще. Навіть якщо йдеться про те, що краще стане не швидко, а десь в довгостроковій перспективі. Я хотів би в це вірити, а вірячи в те що, по вірі вашій і буде вам, то я обираю вірити в це і продовжую вірити в це.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

ВСК по «вагнеровцам» вызывает Бутусова на допрос за публикацию «показаний» Бурбы

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

«Энергетическая война» вокруг польской шахты «Турув»: конфликт с Чехией, решение суда ЕС и «пакт Путина-Меркель»

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

На Канарах усилилось извержение вулкана: пришлось закрыть аэропорт на Пальме

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Немецкие чиновники давят на украинскую власть из-за сомнительного долга 1991 года: реакция НБУ и детали претензий

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Российские истребители залетели в зону учений ВСУ

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Юрист в Киеве завладел островом и десятью причалами благодаря письму из Нацполиции — «Схемы»

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Незаконные поставки угля из ОРДЛО на 1,5 млрд грн: суд арестовал одного из участников схемы

РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Сербия привела в готовность армию из-за конфликта с Косово, в НАТО призвали к деэскалации

НОВОСТИ

«Талибан» планирует возобновить жестокие казни в Афганистане

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Четыре области Украины вскоре могут перейти в «красную» зону — Кузин

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Расследование Bellingcat по «вагнеровцам»: в ОП не предоставили объяснений, ФСБ РФ не была в курсе операции