Журналiстка та блогерка Тетяна Даниленко: полiтик — або проворна, або випадкова людина

Журналiстка та блогерка Тетяна Даниленко: полiтик — або проворна, або випадкова людина

Вона вважає, що у старої команди ZIK не було шансiв против Вiктора Медведчука пiсля продажу телеканалу.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» українська тележурналістка та YouTube-блогерка Тетяна Даниленко розповiла про український медiапростiр, конфлiкт з Романом Скрипiним, ставлення до Дмитра Гордона, Савiка Шустера та iнших колег.

Медведчук купив ZIK і почалася ця історія, коли всі почали звільнятися і пішли звідти. А чому звільнялися, просто через оцю постать, через її так би мовити шлейф, чи відразу поставили якісь вимоги? 

По-перше, постать, а по-друге, ще до того, як вимоги були поставлені, всім нормальним притомним людям було зрозуміло, що вони там не виживуть, в цьому середовищі. І який сенс чекати, поки тебе там виживуть. Були люди, які були прихильниками цієї концепції, що потрібно залишатися, боротися, створювати профспілки і т.д.

Здається, навіть голова журналістської профспілки теж це говорив, чому ви маєте чекати. Багато хто казав. Слухай, а навіщо? От подивіться, що буде, темники показуйте, як це було в кучмівські часи.

Вибач, можливо, якраз тому, що всі сильні, інтелектуальні, гідні люди пішли, можливо, якраз і не сталося цього опору, можливо, це було прецедентом для нього, для Медведчука?

Давай так, коли Порошенко вкладав гроші в 5-й канал, ким він був? Він був засновником «Партії регіонів», членом СДПУо і взагалі таким доволі стрьомним персонажем, який вже в 2005 році мав шлейф головного корупціонера країни, після заяв Зінченка і всіх інших. Правильно? Але він не втручався, ти кажеш. 

Ні, він у 2002 році провів політичний ребрендінг і інвестував у опозиційний проект «Наша Україна». На той момент він вже порвав з «Партією регіонів» і СДПУо і почав абсолютно інший політичний тренд. Тому порівнювати це неможна, тому що Медведчук на момент 2019 року не починав ніяких інших політичних трендів.

I мета, з якою він купує, була абсолютно очевидна, абсолютно всім, включно з прибиральницями і операторами і режисерами. Дивись, єдиний колектив з усіх спеціалістів, які реально залишилися і чиї умови праці реально поліпшились, це були гримери, тому що справді, гриму приділялось багато уваги вже в оновленому ZIKу.

А всі інші включно з прибиральницями взяли і пішли цілими своїми відділами. І уяви собі, якби там Вахтанг Кіпіані, пишучі книжку про Стуса, міг би пояснити, що так, тут я пишу книжку про Стуса, а от тут я на Медведчука працюю. 

Це називається конфлікт інтересів. Все. Ми його прибираємо. Я просто не розумію, можливо, потрібно було дати йому бій на його території, чи це неможливо?

Це було неможливо, тому що він привів якихось своїх там аватарів. Дивись, моя програма, яку я там якимись правдами і неправдами вигризла, останню, щоб попрощатися, вона була там такою просто антимедведчуківською, про те, що відбувається агресивне загарбання медіапростору Віктором Медведчуком, що вже за рік ви побачите зовсім інші рейтинги Віктора Медведчука і його партії.

Ніхто в це тоді не вірив. Що вони через рік будуть в парламенті, що вони будуть становити зовсім іншу силу, з ними змушені будуть рахуватися. От в мене була така програма, де були журналісти, вони це обговорювали. Ця програма зникла через годин шість після появи в ефірі. З усіх ютубів була повністю зачищена.

Тому що інші програми, де критикувався Медведчук, але це було три роки тому, вони досі лежать на ютубі каналу ZIK. А ця програма одразу зникла. Тому розраховувати на те, що тобі дадуть боротися… От дивись, в мій слот зайшов Нестор Шуфрич, Ілля Кива, розумієш?

Про що говорити, яка боротьба може бути, якщо твоїм колегою стає Ілля Кива. На той момент він ще не був настільки одіозною постаттю, він був просто смішним чуваком, вів якусь абсолютно кумедну передачу. Це було в моєму слоті. 

Ти розумієш, якщо твоїм колегою раптом став Ілля Кива, то це значить, що ти рослина або біфштекс.

Або інфузорія туфелька. 

Чи має людина бути чиєюсь обов’язково і чи не лякає тебе ця перспектива статусу одиначки? 

Дивись, це найбільш дискомфортна позиція, яку взагалі можна у публічному просторі займати. Всі великі гравці цього великого інформаційного простору, за них так чи інакше є кому, от тебе там б’ють, з’являється армія якихось твоїх ситуативних партнерів, вони там тебе захищають.

А от якщо ти нічийний абсолютно, рівновіддалений, демонструєш постійно якусь професійну дистанцію, то, звичайно, тебе просто всі ненавидять, от і все. 

І шо?

От знаєш, іноді «і шо», мабуть, 90% часу. Бувають ті 10%, коли ти реально думаєш «блін, в ім’я чого»?

Я не розумію, нащо себе обтяжувати ще зайвими. От в моєму житті, вибач будь ласка, скажу як є, ми ж давно знайомі, задо**я людей, ну дуже їх багато. Якщо я зараз буду ще там собі якось орієнтуватись і набирати своїх і таке інше, вони витіснять, вони все ущільнять до статусу вакууму. 

Ну це ж не так буквально відбувається. Давай не тебе візьмемо, давай візьмемо Дмитра Ілліча Гордона. Він завжди умудряється грати в тій команді, яка на цей момент є найсильнішою, при цьому зберігати теж якусь дистанцію, бути нічиїм. Суперкомфортна позиція, я прямо дивлюсь на це і думаю, де роздають таку мудрість для того, щоб так тобі було нормально. 

Якщо ти вже за Гордона згадала, як ти вважаєш, Гордон — це просто респектабельна підставка під мікрофон чи він дійсно такий тонкий інтерв’юер?

Він насправді тонка людина. Безсумнівно, сам по собі. 

Підставка під мікрофон, яка стоїть в потрібному місці, оренда якої коштує дуже дорого.

Ні, я так не думаю. Я завжди ціную чужий успіх і ніколи його не знецінюю. Не маю просто такої звички. Дмитро Гордон — це такий просто супергравець, який пережив різні періоди занепаду, воскресіння, який в 1990-х видавав супер популярну газету, яку читали абсолютно в усьому СНД, і кожен номер видавався якимись феноменальними тиражами. Неможна цей досвід знецінювати.

При тому, що мені може бути культурно, ментально це чужим, мені не цікаві ці герої і так далі. Але я не можу забрати в нього те, що от ніхто в нас так не вміє брати ці інтерв’ю. Щоб людина прийшла і просто повністю, як морська зірка, показала всі свої нутрощі.

Тому що в його інтерв’ю, які тільки на перший погляд здаються компліментарними, в яких забагато шоу і мало сенсу, насправді всі дуже сильно плюс мінус розкриваються і показують себе такими, які вони є.

Медіаспільнота розісразата вщент. Коли настав момент розколу?

Після 2014 року. Тобто були якісь кризові моменти внутрішні, рукопожатність, нерукопожатність, це було завжди. 

Я читав буквально нещодавно хроніку 20-го століття, та ж сама фігня. Ще це збіглось з Майданом, а потім вже з війною.

Це після Майдану почалося.

А чому? Яку роль в цьому, можливо, відіграла хвиля людей, які «понаїхали»?

Ні, я думаю, що справа не в тих, хто понаїхав, я думаю, що вся справа в тому, що, по-перше, в медіаспільноті якась частка була підмінена якимись симулякрами штучно створеними, закинутими різними політичними гравцями, плюс я думаю, спецслужби, які дробили різні пасіонарні середовища, дробили і медіаспільноту.

Чому, якщо був спеціаліст, який займався срачем в середовищі добровольців, чи там волонтерів, той же самий спеціаліст не займався розколами в журналістському середовищі. Чому ні, скажи?

Я правильно розумію, що йдеться про колишнього співробітника СБУ, який працює зараз з Порошенком, якого звати «Латиш». 

«Латиш» — це не його ім’я, це посада має таке псевдо в СБУ, наскільки мені відомо. Позивний. Я знаю, що в нього є приколі особисті різні псевдо, смішні дуже. Він Віктор Іонасович, я знаю, що його Віктор Ананасович називають в середовищі цьому.

Це ще непогано. Я пам’ятаю, як колишнього голову СБУ називали, це було набагато сумніше.

А це правда? 

Те, що Вася **анько? Так. Я чув таке, ще під час так би мовити каденції, коли було не так безпечно називати. 

Ти знаєш, з одного боку, я думаю, що там доклалися до цього, «Громадське» і, звичайно, була купа інтересантів, щоб оце все розтягнути, а з іншого боку, коли стикаєшся з якимись реальними СБУшниками, кілька разів мала приємність спілкуватися з якимись слідчими в різних справах за цей час, і мене завжди вражав рівень їх дикої некомпетентності.

І в моменти, коли спілкуєшся з якимись людьми різними, і от дивишся, молоді хлопці, освічені, ерудовані, вони починають говорити на свою профільну тему, і в тебе просто квадратні очі від того, що людина володіє не якимись даними, а просто якимись міфами, чутками з сайтів, з якихось форумів, коментів ботів і так далі. І ти просто думаєш, блін, а це точно спецслужба?

Тому що якийсь умовний блогер володіє таким самим набором міських легенд, страшилок, чуток про те, хто з ким спав, хто від кого залежить, хто на кого працює, хто в кого брав зарплату, хто ще щось брав. Потім спілкувалися ще декілька разів, і це було одне й те саме завжди.

А я до того не мала такого досвіду спілкування з СБУшниками, і коли ZIK, до речi, розвалювався, коли Медведчук його купив, вони теж цікавилися, виходили на якийсь контакт, і в мене був культурний шок щоразу. Це були хороші, молоді такі приємні хлопці, але рівень їхньої обізнаності повністю перекреслював всі мої уявлення про те, якою взагалі може бути спецслужба. 

А чому саме в 2014 році активувалася ця лінія розколу? 

Саме тому, що громадянське суспільство, як би це не звучало, от ти розумієш, дискредитовані такі поняття, як громадянське суспільство, ти зараз говориш, а людині блювати від цих слів хочеться. Як би це не звучало зараз, воно (громадянське суспільство) становило велику загрозу владі, влада була не зацікавлена в тому, щоб її постійно підпирали зі всіх сторін якісь там володарі думок і сердець.

І це тоді створювало дику нестабільність і чисто психічно для будь-якого лідера, і, звичайно, була зацікавленість щоб це просто нейтралізувати. 

Ми побудуємо демократію для тупих, я зрозумів. 

Ну і тоді були реальні лідери якихсь думок замінені на нашвидкуруч створених, реальні герої також були замінені на нашвидкуруч створених і розкручених там якимись методами, реальні політики були вирощені нашвидкуруч в інкубаторі, от все оце таке фейкове поле було створене. 

Але і самі ж представники медіаспільноти за словом в кишеню не лізли. Рік тому в цій студії на тебе і на Христину Бондаренко, твою подругу-колегу, наїхав Роман Скрипін.

Слухай, я б дала репліку, якби ти мене попередив, я чесно не памятаю, що він там хотів від нас. Я пам’ятаю, що була якась внутрішня претензія, в чому саме вона полягала, я не зовсім зрозуміла. 

Там була претензія, я так зрозумів вже потім, тому що це не розшифровувалося, що Христина, коли брала інтерв’ю у поета і блогера Домбровського, якимось чином подзвонила Скрипіну, щоб вони з’ясували, а вони були у конфлікті. А ти, я так розумію, просто під гарячу руку, так би мовити, потрапила. 

Я і Христина Романа завжди в будь-яких публічних срачах захищала. Навіть в моментах, коли це було особисто дуже невигідно і при розпаді «Громадського», я і Христина захищали все одно Романа, тому що мені здавалося, що тоді цей конфлікт могло бути залагоджено взагалі в інший спосіб і без винесення ось цього на загальний суд інквізиції і без закидання камінням.

Роман — така важка людина в цьому сенсі. Ми його захищали, коли він йшов з 5-го каналу, ми приходили до Порошенка, зустрічались: «Ну послухайте, ви можете любити Романа, не любити Романа, він може бути противний, він може бути неадекватний, який завгодно, але це там не просто обличчя, це душа цього каналу, він без нього, ви розумієте, втратить взагалі все».

І так нікого не лишилося з цих знакових обличь. І він (Порошенко) начебто і погоджувався, Роман сидів в цей момент, просто відвернувшись від всього цього. Просто така складна людина, мені здається, що його дуже часто емоційно хитає з крайнощів в крайнощі.

А ти зла на нього?

Я не зла на нього. Я до нього по-доброму ставилася, мені дуже прикро, що жоден з тих журналістів, який умовно міг стати українським Савіком Шустером, от його місце зараз займає Савік Шустер. У нас що, немає своїх класних журналістів, які можуть вести головне політичне шоу країни?

Ми що, каліки якісь, не можемо жодного притомного якогось класного інтелігентного чувака чи жінку знайти, який буде головним арбітром серед оцих всіх срачів політичних. От чому так, чому всі на підлеті до цього статусу якось розчиняються, маргіналізуються? Мені за це дуже прикро.

В нас було декілька таких людей, які повністю себе дискредитували десь на середині цього шляху або самі себе маргіналізували або перейшли в якийсь дивний статус або почали якоюсь хєрньою займатись. 

У Шустера, у нього ж немає репутації. У нього є імідж, і цей імідж незмінний, репутації у нього немає як такої.

У нього є репутація людини, яка все одно зробить це адекватно, яка б задача перед ним не стояла. Я переоцінювала багато разів, і все таки я вважаю, що він наймасштабніша постать з тих, хто зараз веде великі політичні ток-шоу. 

Це більше плюс чи більше мінус для наших медіа, для нашої свободи слова?

Це ганьба, що ми досі виписуємо собі з-за кордонів ведучих ток-шоу, це ганьба. Це така меншовартісність. При всій повазі до Савіка, це не до нього претензія, до нас претензія.

Ну слухай, у нас є, скажімо, люди, які так само можуть зробити канал, але чомусь їх робить Сємьонов. І він їх просто стругає як олівці, однакові. І робить це дуже якісно. А нашим, от скільки грошей не дай, все одно виходить «Еспресо». Чому так, я не знаю.

Тому що Сємьонов, вкравши величезний бюджет і купивши собі там декілька Феррарі, все одно зможе зробити якийсь яскравий проект. У нас просто, будемо без прізвищ, обов’язково чесний непідкупний, він обов’язково вкраде абсолютно все.  

Чим є Україна сьогодні? 

Україна і сьогодні, і вчора, і завтра є країною з однаковим набором проблем і чеснот. Якщо читати мислителів, філософів, різних теоретиків української думки початку 20-го століття і приміряти це на сьогодення, то з’ясується, що взагалі нічого не змінилося, хоча антураж дуже сильно міняється. Значно більше ознак державності, всього, але проблеми і чесноти одні й ті самі.

Проблеми: імпотентна еліта, гнила інтелігенція, «інтелігенція» — слово затерте, але той прошарок населення, який має бути якоюсь, ще більш затерте слово, «совість нації», і інертна більшість. Тут ця суміш разом не може, з таким ресурсом колосальним не може збудувати щось нормальне притомне, маючи абсолютно все для цього, абсолютно все.

Жодна країна Європи, крім там Німеччини, Франції, не має такої кількості і людського загального ресурсу і природніх ресурсів. Тобто всі вони йшли до своєї державності тривалий час, проходили різні етапи роздрібненості, возз’єднання, але тільки Україна досі в 21-му столітті будує, оце от квадратне котить, а кругле — несе. 

Якщо взяти суто метафоричне мислення. Я тобі кажу: українське суспільство — яка метафора? Що у тебе виникає в уяві?

Неможна міряти взагалі країни по загалом суспільству. Тому що в суспільства голова. Знаєш, як от оцінювати рибу за її хвостом, тілом, плавничками.

Ні, з чим асоціюється?

Це якась аморфна хрінь, з дуже слабкою головою в першу чергу. І от з цього всі проблеми. Я не прихильник теорії про те, що в нас з’явиться там Бандера, який нас поведе і все буде окей. Я так само не прихильник безлідерних концепцій і політичних партій, держави, тому що ніде це не працювало, завжди є якась роль особистості.

Але повинна бути критична маса тих людей, які спроможні до, як би це пафосно не звучало, до націотворення, державотворення. Тому що саме суспільство по собі, за такими загальними параметрами, воно в принципі ок, при всій деградованості. Нам є з чим порівнювати. От ми дивимось зараз на росіян, ми дивимося на білорусів і в порівнянні з ними у нас взагалі все ок.

І якісь там червоні лінії ми ніколи не дамо переходити, жодній владі, як би вона не називалася. Але при всіх своїх чеснотах, при величезній кількості освічених людей, які мають вищу освіту нормальну, технічну, грубо кажучи, філософів, істориків і так далі. Ті професії, які вже давно дискредитовані, тому що наука, вважається так, вмерла, або там вмирає, це профанація.

Насправді велика кількість розумних людей чисто за всіма зовнішніми параметрами, за якими оцінюють, як правило, нації, індекс розвитку нації, то все взагалі нормально. А ось чомусь виходить на виході якась постійно хрінь. 

Це метафізика якась? 

Ні, не метафізика, це повторення одних і тих самих шаблонів крізь тривалі такі історичні відрізки часу.

А в чому коріння цих шаблонів, це православна культура, якщо можна так сказати, це пострадянська ця травма чи радше сказати постімперська, тому що це ж тривало кілька століть. В чому коріння цієї проблеми? 

Та ні, якщо ти почитаєш Тараса Шевченка на свіжу голову, вже на сучасну голову, вже не очима радянського зацькованого цим Шевченком школяра, будеш читати якісь серйозні речі, то в принципі стає зрозуміло, що і тоді тонкі люди прекрасно все розуміли, давали дуже адекватні, дуже сучасні, дуже свіжі оцінки тому, що відбувається.

Тобто це якісь незакриті гештальти, повторення одних і тих самих моделей поведінки, які призводять завжди до краху. В політиці це працює таким чином, що треба опиратися на якийсь більш успішний досвід, от знаєш там Make America Great Again або як там наші «братья русские», які там спираються на досвід раннього совка або пізньої Російської Імперії, коли там ранній совок, космос, ГЕС.

А були в історії такі моменти, на які ми могли б спиратися?

Дуже давно, забулися вже, повністю втратилася пам"ять поколінь з тих часів, коли у нас був приклад успішних держав. Це явно не у 20-му столітті, звичайно, не в 19-му, це 1000 років тому.

Так само скубалися нормально тоді.

Ну але все одно, знаєш, там були століття, по 500 років якоїсь умовної стабільності, передачі політичного досвіду, а потім воно просто все зійшло на пси. А зараз спертися на той досвід неможливо, тому що його вже поділили між собою росіяни, ми, хто завгодно приписує собі цей успіх.

І спиратися на нього дуже тупо, тому що ніхто не пам’ятає алгоритмів поведінки і ніхто не пам’ятає, якими шляхами цього досягалося. Ти ж розумієш, що історія така штука непевна і брати якісь готові рецепти звідти вже не зовсім доречно. 

Тобто проблема у відсутності тяглості?

Так, просто не передають батьки дітям. Якщо брати мікросхему там на виховання дітей, якщо в тебе супер сім’я, тато, мама, вони люблять один одного, не б’ються, не бухають, вони примножують те, чого досягли попередні покоління, то відсотків 90, що і їхня дитина теж точно примножить те, чого досягли вони. І так далі і далі.

І от мені здається, що у нас якщо екстраполювати на макросхеми, то в нас щоразу: відсутність батька, мати-алкоголічка, і от яка б не була розумна дитина, вона завжди буде повторювати сценарії, деструктивні моделі поведінки. При чому завжди однакові.

У нас приблизно завжди однакова, описана просто всіма класиками, всіма теоретиками української думки, якщо можна так говорити, така от історія, що люди дуже люблять замість реальної влади якісь дешеві фокуси, дешеві спецефекти, які замінюють якісь реальні речі.

Там реальну армію, реальні інститути держави. Дуже дешево продаються за якісь такі дуже візуальні штуки. От головне, що вишиванку можна носити, всьо ок, у нас прекрасна держава. 

Політики, вони ж роблять те, на що є запит.

Тут і так, і не так. Це взаємний вплив суспільства на політиків, політиків на суспільство. 

З іншого боку, політик — це проста людина, якій пощастило. 

Це просто зріз суспільства, просто більш хитрий, успішний, проворний, який дорвався до цього шматка, або взагалі випадкова людина, яка за рандомним абсолютно принципом потрапила в той прошарок, який називають елітою.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Незаконные поставки угля из ОРДЛО на 1,5 млрд грн: суд арестовал одного из участников схемы

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Сербия привела в готовность армию из-за конфликта с Косово, в НАТО призвали к деэскалации

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

«Талибан» планирует возобновить жестокие казни в Афганистане

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Четыре области Украины вскоре могут перейти в «красную» зону — Кузин

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Расследование Bellingcat по «вагнеровцам»: в ОП не предоставили объяснений, ФСБ РФ не была в курсе операции

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Китай признал нелегальными все операции с криптовалютами

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Закон об олигархах: одну статью должны переголосовать, правка Разумкова и заявления НАПК

НОВОСТИ

МОЗ относит к «оранжевому» уровню девять регионов Украины

РАЗБОР ПОЛЕТОВ

У вершины Эльбруса потерялась группа туристов: пять человек погибли, 14 удалось спасти

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

В супермаркете в США произошла стрельба: один человек погиб, 12 ранены

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

В США нашли убитой Габби Петито: путешествие с женихом, ссоры и расследование