Журналiстка та блогерка Тетяна Микитенко: міністерство інформації Україні потрібно, міністерство правди — ні

Журналiстка та блогерка Тетяна Микитенко: міністерство інформації Україні потрібно, міністерство правди — ні

Вона також вважає, що краще витрачати власну енергію на тих людей, хто розуміє, що ти робиш і навіщо.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» українська журналістка, блогерка та телеведуча Тетяна Микитенко розповiла про головних телерагулiв України, українську пропаганду та булiнг у соцiальних мережах.

Хто головний телерагуль України або телерагулиха?

Якраз думаю над підсумками року. Гордон у мене дуже сильно викликає велику зацікавленість у тому, щоб презентувати його як телерагуля. Тому що з точки зору того, що він говорить, як часто він з’являється, наскільки його багато і що це ментальна пірамідка навічно, то він один з кандидатів. Я ж не ходжу з постійною картотекою всіх, про кого пишу.

Давай так, шорт-лист з трьох.

Та Господи, всі зараз на «Україні 24», на «Рукраїні 24». Ну хто там, Вася Голованов, який все імітує, що він є «дурналістом», ну точніше він є «дурналістом», тому що він сидить чисто як підставка для всіх, хто туди приходить. Гордон. Ну Гордон — це більша фігура. А далі, слухай. А, Максімка Назаров. Телеканал «Інший».

Це ведучий телеканал «Наш», ну себто «Іхній».

Так, телеканал «Іхній». Ну якщо брати телевізійних медійних, там туди ж можна і Євгенія Мураєва кудись засунути. Октябрьонок. Ми його називаємо «міжгалактичний октябрьонок». Тому що у нього дуже великі амбіції. І от якось придумуєш йому якусь клікуху, а вони намагаються їй повністю відповідати. І от він зараз в процесі. 

Які ознаки рагуля? От за якими критеріями ти їх зараховуєш до цього? 

Я тобі можу сказати. Ми заговорили про небайдужість, мабуть, я не просто так про це говорила. По-перше, я щоразу в інтерв’ю говорю, що ми всі в тій чи іншій мірі рагулі. Я себе не відділяю від цього процесу. Бо всі чомусь вважають, що я така рагулівна, тіпа я вище всіх. Беру і займаюсь якимось сортуванням людей за принципом рагуль чи не рагуль.

В кожному з нас є купа рагульських рис, які ми постійно проявляємо так чи інакше. Я можу сказати, що це якраз байдужість до того, з чого складається твоє життя і небажання еволюціонувати і працювати над собою. Тому, якщо тебе влаштовує та діра, в якій ти знаходишся, і просто відтворюєш цей паттерн, це рагульство.

І грубо кажучи, якщо це приміряти на Максима Назарова, точніше Назар Діордіца, чи на Гордона, то можу вичленувати якісь їхні риси рагульські. Наприклад, у Діордіци це абсолютне відторгнення своєї власної ідентичності. Він навіть iм’я собі змінив, щоб не виглядати нєрусскім. Он Назаров. Он Назаров, розумієш.

А його звати? 

Діордіца. Назар. Він типу переграв це і створив собі таке щось. 

Це щось румунське, молдавське, може? 

Ти відмовляєшся від свого імені і створюєш собі ім’я, я просто сиджу з Сергієм Івановим… От ім’я типове, яке там ніби тебе якось нізвідки не виділяє. Хоча насправді у тебе вже при народженні є можливість виділитися, але він від цього відмовляється. І ховає своє походження і імітує із себе такого вєлікорусского мислітєля. Не знаю.

Ну короче, імітує він все погано, тому його так називати неможна. Знову ж таки, він простий як макака, точніше як какаду, макаки не розмовляють, відтворює певний паттерн, який від нього вимагають, і він, от є в англійській мові такий вираз one trick pony — конячка, яка виконує один трюк, навчилася ньому і повторює. І от він застряг в цьому патерні.

Теж саме відбувається і з Гордоном. Він також поні, яка імітує, що він щось більше. Але насправді, що він продавав пірамідки, що він зараз продає Ахметова приблизно за одним паттерном, вивчив оцей один трюк і еволюції там ніякої не відбувається. Незважаючи на те, що светри Gucci на ньому з’явилися. Тому що це більше оплачується, чим ті пірамідки. Але в принципі нічого не відбувається нового в їхньому житті. 

Ти згадала за прізвище, прізвище Іванов — це як джинси мальвіни у 1987, були у всіх.

Ну слухай, у вас тут на Ісландії взагалі: Іванов, Петров. Але я просто про що. Ти ж розумієш, що питання ж навіть не в імені. От Назар Діордіца, у тебе є таке ім’я і ти береш і його замінюєш на щось, що абсолютно змінює твою ідентичність і, як для мене, в дивний бік. 

Ну я розумію, якби ти там до Америки поїхав, там важко було б.

Так. І у мене немає претензій щодо прізвища Іванов, щодо прізвища Петров, щодо прізвища Микитенко, щодо прізвища Діордіца, але це ж якийсь вибір, коли людина робить таку трансформацію зі своїм іменем і вибирає бути присутнім у публічному просторі саме з таким іменем. 

Це свідома відмова від ментального коріння. І фактично можна сказати, що оця відмова, можливо, спочатку вона була не добровільна, скажімо, як коли вивозили на Схід з західної України людей. Я просто доволі часто згадую той факт, що у нас топ оцих зрадників на Донбасі, вони всі з сімей, яких перевезли з західної України на Схід. Людей відірвали, і вони фактично, потім уже їх понесло як, вибачте, гівно в ополонці. 

Це якраз одна з тем, яку я буду розбирати на своєму новому каналі, який буде трошки концептуальний. Те, про що ти говориш, це безпосередньо пов’язано з ідентифікацією з ворогом, коли себе ідентифікують з тим, хто тебе знищує, і стаєш на його бік і починаєш знищувати себе сам. Настільки сильний у тебе цей травматичний досвід. І от ти якраз про це говориш.

Тi люди глибоко, дуже сильно травмовані, і наше суспільство, на жаль, дуже мало усвідомлює взагалі ту драму, яка з нами сталася. Катастрофу, яка з нами сталася. І дуже мало взагалі думають про це. І про те, що насправді от така от віктимна поведінка, Стокгольмський синдром, що завгодно, але мені найпростіше це визначати як ідентифікацією з тим, хто хотів тебе знищити.

I ти такий: він хоче мене знищити, я настільки проникся у все це, що я сам буду себе знищувати, аби йому догодити. От це страшна трансформація, яка відбувається з багатьма, хто був жертвами цього страхітливого процесу знищення українців. 

Ну це персонаж Семюела Л. Джексона в «Джанго». Темношкірий, який став більш білим…

Чи потрібна нам пропаганда в державі? 

Слухай, мені не подобається слово «пропаганда». 

Як інститут. Ми ж розуміємо, що пропаганда — це інститут. Це не токінхендс, які виходять і говорять там по темниках. Це інститут, який включає в собі в тому числі і якісь форми інформаційного супротиву. 

Тоді я скажу, нам потрібно зробити ребрендинг пропаганди, продумати якусь зрозумілішу для людей концепцію, відійти від самого слова, яке несе за собою занадто багато негативних конотацій, бо воно прив’язано до нав’язувань винятково. Тому що пропаганда, вона сприймається як нав’язування чогось поганого і позитивної конотації люди найчастіше тут не бачать.

Хоча є як позитивна, так і негативна пропаганда. Робити ребрендинг і потім через цей ребрендинг заходити з новим продуктом, пропонувати, створювати. Грубо кажучи, міністерство інформації Україні потрібно, міністерство правди — ні. 

Тобто і займатися нею мало би якесь міністерство інформації, умовно? 

Так, міністерство інформації. Грубо кажучи, міністерство інформації передбачає, що ми маємо справу з інформацією. Міністерство правди передбачає, що ми маємо справу з певною істиною, яку всім от абсолютно нав’язують безвідносно від того, задіяний там процес мислення чи ні. 

З існуючих персон на українському медіаринку або там політичному ринку ти могла б назвати людину, яка б могла, скажімо, очолити цей напрямок?

Навряд. 

Не політики. Просто блогери. Хто завгодно.

Не могла б. Про відповіді на такі запитання треба довго думати. Коли там питають: «яка в тебе улюблена книжка» чи там «а кого ти вважаєш там такою-то людиною» чи там «хто там сучасна українська еліта» і так далі. І мені завжди такі запитання, вони мене просто ставлять у глухий кут, тому що треба сісти, згадати і над цим подумати, тому я не можу так сходу згадати.

Я там можу згадати там, Дмитро Кулеба написав книжку як протидіяти дезінформації. Там може він чи не може… Він в нас і так протидіє дезінформації як міністр закордонних справ. Це я тобі показую шматок мого мислення на цю тему. Я насправді як тільки я почну… А Семесюк, може, Семесюк? Він це буде показувати, в нього це дуже класно виходить, він вміє розбирати.

Чи Олекса Ман, Боже, мені так подобається, як роздупляє Олекса Ман у Facebook людей на ті теми, які йому цікаві, і як він їх деконструює і легко розгортає певним ландшафтом для свого глядача, пояснюючи складні речі на пальцях. Мені це подобається. Але по-перше, це лише три імені, які мені згадались.

А якщо я буду далі і далі згадувати, перелік у мене буде збільшуватися і треба подумати, чи потрібно це цій людині взагалі. Там дуже багато факторів. Ти мені поставив питання, а я вже всерйоз збираюся посадити людину в міністерське крісло. Тому і важко. Мені важко дати відповідь отак от сходу.

Це от коли ти запрошуєш когось на інтерв’ю і хочеш відповідь почути дійсно ім’я цієї людини, то треба задовго запитати, щоб той, хто прийде, подумав і прийшов тобі з готовою відповіддю.

Ну я ж тут знаєш, не видобуваю новини. Мені от, наприклад, твоя логіка, процес мислення набагато цікавіший, ніж почути власне це ім’я. Я зрозумів напрямок твоєї думки в цьому плані і для мене цього вже достатньо. Але знову ж таки. Так, ми говоримо про людей, про конкретних, які тобі подобаються.

Українці в принципі дуже люблять булити один одного. Це є таке у нас. Дуже часто булінг відбувається заради булінгу і навіть зміст цього булінгу, його мета, його приводі відходять на другий план, тобто захоплює сам процес.

Нещодавно хтось написав у Facebook, зараз не пам’ятаю автора, що при всьому цьому булінг залишається чи не найдієвішим інструментом свідомого та громадянського суспільства в Україні. Намагаюсь якомога обережніше сформулювати цю думку.

По-перше, тому що я сам вважаю кінченими тих людей, які потім фотографуються з крапельницями замість того, щоб подумати просто перед цим. Але чи не здається тобі, що отакими от агресивними реакціями масовими, які в принципі за формою і змістом нагадують дуже булінг, ми в принципі заохочуємо цей феномен і потім, коли цей булінг розповсюджується на якісь інші соціальні групи. То в цьому загальному хейті є і твій внесок. 

По-перше, якщо ти настільки сильно переживаєш з приводу булінгу в соцмережах, дуже просто. Можна видалити на 10 днів свій канал або просто вимкнути їх, вилогінитись, не заходити туди і не читати всі коменти. А не лягати під крапельницю і вести пряму трансляцію з-під крапельниці.

Так вони ж не існують без соціальних мереж, їх немає.

Їх немає. Тут питання в тому, що це один зі способів існування. По-друге, дуже часто в нас словом «булінг» визначають взагалі те, що булінгом назвати неможна. Наприклад, коли люди розповідають про мій контент, вони розповідають, що мій контент є булінгом. Що я от просто сідаю і починаю всім роздавати діагнози, вироки і взагалі бути суддею.

Хоча насправді люди, які завдають собі клопоту подивитись мої ефіри, і у них є сформоване бачення того, що я — Таня, яка розповідає про сукні. Так от, люди не заглиблюються, про що ці ефіри. І питання в тому, що дуже часто навіть не намагаючись почути думку, її називають булінгом. Я бачила дуже багато відкликів на цю історію, яку я аж ніяк не можу називати булінгом.

А бажання у кожної людини, яка побачила цю ситуацію і відреагувала на неї, відрефлексувати цей досвід. Це рефлексія досвіду. І найчастіше ця рефлексія є досвідом не на адресу цього хлопця, а просто пост для своєї групи людей, які на тебе підписані. Коли ти пишеш і пояснюєш, що мені це не сподобалося, тому що те і те.

Я бачила дуже багато текстів, в яких розбирався цей феномен, розбиралися якісь реакції, і рефлексія була не на рівні того, що я хочу загнобити цього пацана, а на рівні того, що давайте подивимось, що відбувається з нашим суспільством, чому мені це не подобається. Це не булінг. Це рефлексія. Це вміння відстоювати свої кордони.

Я не хочу існувати в суспільстві, де якийсь там, грубо кажучи, хлопчик абсолютно зневажає наш травматичний глибокий трагічний досвід і починає на цьому паразитувати. До моменту, коли у нього почали відбирати контракти, він записував якісь звернення, які були знущальними.

Я не хочу жити в цьому суспільстві, де такий хлопчик може думати, що він таку поведінку може транслювати без наслідків для себе. Коли ти доросла людина і ти обираєш певну позицію, транслюєш, ти повинен бути готовим до будь-якої реакції на це і відповідальності за цю позицію. Якщо ти переходиш через чотири полоси на проспекті Перемоги і тебе збиває автомобіль, автомобіліст не винуватий.

Ти прийняв рішення і побіг через цей проспект. Звинувачувати в тому, що тебе збив автомобіліст, дивно. Тому що ти сам вирішив поставити себе в ці обставини. Тому це не булінг, це просто відбудовування цих кордонів, і українцям цього дуже сильно бракує.

Але для дуже багатьох людей це спорт. Тому що коли когось починають цькувати, незалежно від теми, чи то з приводу любові до Порошенка, чи нелюбові до Зеленського, неважливо, чи то з будь-якого тренду, який щодня з’являється і зникає того ж дня.

От приходять, я їх називаю гортензії, ці жіночки. Коли вони приходять, пишуть: так, сука, шоб ти здох, щоб всі твої родичі здохли, падаль, все там матом. Потім ти заходиш до неї просто подивитися, що це. А там рецепт сирників.

Далі: астролог предсказывает небывалую сексуальную активность тельцам. Ну отаке, ти розумієш. Це про те, що дуже часто приводи, цілі і змісти, вони далеко позаду. 

Це спортом стає в ті моменти, коли ти розумієш, що тобі не прилетить через твою анонімність, чи через те, що ти там захований з натовпом. Якщо потрапляєш в натовп, то тобі легше транслювати те, що транслював, ти типу з ними на одній хвилі. Питання в тому, що коли я стикалася з якимось, особливо після того мого видалення YouTube і повернення YouTube назад.

Я раніше, коли писали якісь абсолютно намахані і відірвані люди, ну я так: хай буде. Але насправді я зараз просто натискаю кнопочку «бан» і бачу менше таких людей. Тим більше, що я не можу витрачати своє життя на те, щоб перевіряти, чи реальні ці люди чи це створений бот. Це знову ж таки може бути просто якась навала людей або навала механізмів, які тобi автоматично напишуть і створять таку ілюзію. 

Ні, ну я в художніх, в творчих цілях вивчав.

Ну якщо ти маєш якийсь такий досвід, то це, звичайно, з’являється через якусь безкарність. Але таких людей насправді, я не можу сказати, що прям така величезна кількість. От ми говорили про кордони, про булінг і про оцих от агресивних людей, то від них є дуже велика користь. У нас дуже часто люблять зупиняти будь-яку агресивну позицію, тому що агресія брендуєтсья негативно.

Ми з тобою колись були на фестивалі блогерів і там трошки зачепилися. Коли ти починаєш протистояти тому, що тобі не подобається, тебе називають одразу якимось агресивним, намаханим, нарваним. Але питання в тому, що відстоювання зони свого комфорту і відстоювання своїх інтересів — це не погана агресія, це офігєнна агресія, яку треба прокачувати і треба мати з собою завжди напоготові.

І нас зараз суспільство намагаються створити таким, яке не транслює нічого ворожого, не є агресивним, а є просто прекрасним, наповненим фіалками і єдинорогами. І відповідно ні для кого не створюється загрози. Але питання в тому, що якщо ми створимо таке суспільство, то загрози не буде існувати не тому, що ми вміємо її відбивати і ставити на місце людину ,яка твої інтереси якимось чином зачіпає, а тому що всі імітують доброзичливість і всі створили оцей от умовний акваріум, який рано чи пізно вибухне.

А хто імітує доброзичливість? Я взагалі з таким не стикаюсь. 

Я зараз кажу про бажання створити соціум, який буде існувати за певними характеристиками, коли ти не можеш навіть висловити якогось різкого судження, тому що це судження не є загальноприйнятим у суспільстві. У нас зараз іде все до цього. Питання створення цього віртуального Едему приведе до створення нової популяції людей, які не вміють відповідати гідно на агресію.

І відповідно, коли їх привчать до цих тепличних умов, то потім будь-хто мінімально експертний в агресивності їх знесе. І питання в тому, що нам не треба вчити всіх бути чемними і висловлюватися максимально бережно і в жодному разі не бути задиркуватими жевжиками і ставитися до всіх дуже уважно. Ні. Нам треба, щоб такі люди були, але ці всі люди повинні пам’ятати, що тобі прилетить.

Що за твоїми вчинками і вибором, який ти робиш, буде відповідальність. Більше того, ті, хто вважають, що їх інтереси якось зачеплено, вони мають не жити в тепличних умовах, там, де їх інтереси не зачіпають. А вони мають пройти цю школу і відбивати такі атаки і ставити тих, хто їх ображає, на місце ефективно. А це можна зробити тільки загартувавшись в боях

Тому прекрасно, що в нас відбуваються бої. Тому що ті, хто підпадають під таку атаку, прокачують собі м’язи і загартовуються в боях. Ті, кому не подобаються ватани, якщо не будуть виключати ватанів зі свого простору і будуть загартовуватися з ними у боях, ватанів потім будуть зупиняти трьома-чотирма фразами, а не істеричними «ви мене не розумієте». У нас важливо, щоб ми були в боях.

Ми не можемо створювати оце інертне суспільство єдинорогів. І, о Боже, в жодному разі неможна бути агресивними. Треба бути агресивними, тому що так ми все прокачаємо. А потім прийде руський агресивний дядя і принесе нам мир, а ми такі: ну нас навчили, як спілкуватися з чемними, а ви нечемний, ми тоді не знаємо, як з вами бути.

Добре, це одна ситуація. Ти просто зараз намалювала якусь таку лінійну ситуацію, а я тобі розкажу, як це у нас працює. Приходить до тебе гортензія, пише, що я тобі сказав вище, тобі там всі кари єгипетські і таке інше. Ти кажеш: «Iди на**й, мразь стара». Приходять мушкетери і тобі пишуть, як тобі не соромно, жінка, літня.

Ти кажеш: «Та і ви ідіть на**й, чєрті всраті». І потім з’являється скрін, приходить якийсь комсомолець з інтернет-комсомолу. Потім з’являється скрін і написано, типу, друзі, я давно казав, що Іванов це ох**вший луганський прокурор, і от дивіться, він посилає на**й жінку, якій 65 років, у якої там 10 онуків і яка все життя пропрацювала.

Він її зневажає, тому що він луганський мажор. А потім ти дивишся, і десь з’являється відеоблог популярного блогера і він каже: «Друзі, привіт, сьогодні ми поговоримо про луганського мажора Сергія Іванова, який послав на**й 65-річну жінку». Ти ніби і симетрично відповідаєш, і тут х**к і підбігають з новою етикою. 

Ти от мені все це говориш і я така думаю, тіпо, так а шо, жити з гіпотетичним плануванням отаких от ситуацій? Ти такий заносиш руки над клавіатурою і такий: «Ні, зараз оце почнеться, прийде хтось в коментарі, мені напише, що так неможна». І ти підпорядковуєш своє життя і своє існування під оцей ось патерн, який може розгортатися далі, а може і не розгортатися. 

Я про те, що якщо ти щось робиш, то мусиш бути готовий нести за це відповідальність. 

Так. Я вважаю, що взагалі неможна підпорядковувати свій вибір. Треба не бути відбитим, треба усвідомлювати, що ти робиш. Але підпорядковувати умовний коментар з посиланням когось у соцмережах, тому що це може мати якийсь такий наслідок для тебе. Ну окей. Може мати наслідок для мене. Але для мене важливіше написати те, що я хочу написати.

А взагалі, оці всі історії з булінгами, з тими атаками, з якимось там полосканням групами людей в якихось чатах там. Я час від часу натикаюсь на таке . Особливо коли від мого нового каналу велика кількість постів була про те, що так і треба було, от вона це все заслужила. А у мене перша реакція була: «Я це не заслужила».

І в мене таке: «Зараз я їм доведу, що я не заслужила». А потім думаю, якого хєра я буду доводити комусь, що я щось не заслужила, я краще цю енергію витрачу на тих, хто розуміє, що я роблю і навіщо я це роблю.

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Северная Корея запустила баллистическую ракету на рекордное за пять лет расстояние

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Ирландские рыбаки вынудили РФ перенести морские военные учения

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Cанкции США на случай вторжения в Украину могут полностью разрушить экономику РФ, — NYT

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Энергоатом впервые запустил одновременно все 15 энергоблоков АЭС

$readalso[$i]->imageAlt
ИНТЕРВЬЮ

Iсторик Олександр Алфьоров: Ярослав Мудрий очiкував пришестя Христа

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Трехсторонний союз Великобритания-Украина-Польша. Как это будет и что даст

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

Toyota разрабатывает пассажирский луноход с роботизированной рукой

НОВОСТИ

Во Львовской области перевернулся автобус, пострадали 14 человек

РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Сразу два украинских фильма победили на международном кинофестивале Sundance в США

$readalso[$i]->imageAlt
НОВОСТИ

У президента Чехии уничтожили секретный документ о причастности РФ к взрывам оружейных складов во Врбетице

$readalso[$i]->imageAlt
РАЗБОР ПОЛЕТОВ

Американские СМИ сообщают о «напряжении» между США и Украиной, а немецкий Spiegel обратился к властям Германии с призывом разблокировать продажу оружия в Украину